Чи врятуємо ми Європу?

Під час прес-конференції в Галичі Патріярх Святослав охарактеризував сучасний стан Європи, як стан підлітка, який ламає правила, але який потребує також і того, щоб йому вказали на перевірені засади, на яких можна будувати: «Ми мусимо йти в Європу з своїм обличчя, ми мусимо йти в Європу, як християнська держава, тому що Європа у своєму становленні сьогодні перебуває в підлітковому віці. А підлітки завжди випробовують межі й ламають правила. Але саме Церква, зокрема думаю, що Українська Церква може от такому підлітковому європейському суспільству показати якісь, я би сказав, перевірені засади, на яких можна будувати спільний Європейський Дім».

Важко не погодитись з Патріярхом. Європа, як бунтівливий підліток шукає сама себе. Після провалу ідеї мультикультуралізму вона вхопилася за ідеї гендеризму, але здається, що і ця ідея замість об’єднати європейські суспільства, усе більше їх розколює. Події у Франції довкола впровадження одностатевих «сімей», закриття Нордійською Радою міністрів Нордійського інституту гендерних досліджень, нова Угорська конституція, опір гендеризму в Хорватії, Словенії, Польщі, Угорщині, Литві, Латвії та Естонії цілком можливо передрікають тотальний крах цієї протирічної у самій собі ідеології. Рокфеллерові та Соросові гроші усе ще тримають цю агресивну тоталітаристську ідеологію на плаву, але європейські народи виявилися набагато здоровішими від їх власних еліт. Опір гендеризму тільки зростає, і не останню роль у консолідації антигендеристських сил Європи відіграє Католицька Церква.

Щось подібного уже діялося в Європі перед лицем турецької загрози. Під керівництвом геніального султана Сулеймана Пишного турки загрожували Європі. Уся Європа могла стати турецькою. А в 1528 році французький король Франциск І заключає таємний договір з турецьким султаном проти… Європи. Поки Серединна Європа кровавила в обороні європейського християнства перед ісламським мілітаризмом, французький король, який радо пишався титулом найхристиянськішого короля, заключає договір з смертельним ворогом європейського християнства. І тільки героїзм середньоєвропейських народів і Божа допомога врятували Європу від кінцевого ісламського поневолення і стала прелюдією визволення Європи від ісламського поневолення.

Боже Провидіння доручило Серединній Європі бути сторожем європейського християнства. Свого часу орди монголів під керівництвом Бату-хана (більш відомого в нас як Батий) саме в Серединній Європі зазнали ряду поразок і втрат, що примусило їх повертатися в степи.

Наступна хвиля завойовників зі Сходу була багато небезпечнішою. Якщо монголи доволі толерантно ставилися до християнства, то османські турки-мусульмани докладали усіх зусиль, щоб ісламізувати підвладні їм народи. Приклад Боснії і Герцеговини є наглядною ілюстрацією того, що б було з європейським християнством, якби Османська імперія захопила Європу, а, можливо, навіть і гірше, можливо, зараз Європа нагадувала б Північну Африку чи Близький Схід. І цілком ймовірно, що Собор Святого Апостола Петра в Римі зараз би «прикрашали» мінарети точнісінько так само, як вони «прикрашають» церкву св. Софії в Константинополі.

Але саме Серединна Європа стала заборолом на шляху мусульманських поневолювачів: Галичина, Польща, Мадярщина, Хорватія стали тим кордоном, об який розбилися турецькі орди. Саме народи Серединної Європи під головуванням блаженного Папи Інокентія ХІ створили 1684 року Священну Лігу, яка поклала кінець мусульманському просуванню в Європу, започаткували визволення християнських народів з мусульманського ярма і поклали кінець мусульманській експансії проти європейського християнства. Австрійці, баварці, венеціанці, поляки, чехи, мадяри, словаки, галичани, волиняни, словенці, хорвати не тільки оборонили власні землі і почали їхнє визволення, але й врятували Західну Європу, яка за їхніми спинами шурувала з турками.

У цій обороні Європи не малу роль зіграли галичани Ян Собєський і Петро Сагайдачний, волинянин Фелік Потоцький, папське військо реєстрових козаків.

Уже в ХХ столітті Серединна Європа, заплативши жахливу ціну і прийнявши на себе удар нацизму й комунізму, відкритою війною, партизанською, активним і пасивним спротивом в черговий раз врятувала європейське християнство.

Зараз небезпека для європейського християнства насувається із Заходу. Західний постгуманітарний лібералізм силується зламати опір усе ще християнських народів Європи, щоб деконструювати основні підвалини нашої цивілізації – християнську мораль, сім’ю і навіть саму людину; заперечити в ім’я свободи свободу віросповідання, свободу слова, свободу виховувати власних дітей, свободу дотримуватися власної культури.

І знову Серединна Європа – осердя європейського християнства – стала на шляху нових поневолювачів. Завзята боротьба хорватів проти накидання гендерної ідеології, боротьба австрійців й італійців за право мати хрести в суспільних установах, боротьба угорців за право захисту сімейних цінностей, боротьба поляків, литовців, латвійців й естонців за традиційне розуміння шлюбу – це знову ж таки боротьба за європейське християнство.

І ми, українські католики, не можемо сидіти і спостерігати, склавши руки, як наші брати-католики, з якими нас єднає тисячолітня спільна історія, борються проти новітнього антихриста, або на кшталт французьких королів шурувати з ворогом, шукаючи власних інтересів у співпраці з соросовим Фондом «Відродження» чи іншими поширювачами і фінансувальниками гендерного безумства.

Блаженний Папа Іван Павло ІІ, Папа нашої крові й кості, закликав шанувати кожну людську особу, боротися за достоїнство кожного, боротися за свободу віровизнання. Почувши його заклик, народи Серединної Європи розвалили комуністичну імперію зла. Але й після падіння комунізму Іван Павло ІІ закликав боротися проти культури смерті – культури абортів, евтаназії, ґей-активізму, контрацепції, гендерної ідеології. Цю естафету перейняв Папа Бенедикт ХVІ, закликаючи боротися проти диктатури релятивізму й новітніх антропологій, зафарбованих безумством гендерної ідеології. Як це не парадоксально, але саме Бенедикт ХVІ переконав хорватів проголосувати за вступ до ЄС, оскільки, на його переконання, хорвати мають допомогти рехристиянізувати Старий континент.

Теперішній правлячий Вселенський Архиєрей Франциск неодноразово закликав католиків вийти з окопів. Прийшов час і нам, українським католикам, пробудитися з летаргії й включитися в боротьбу за оборону християнської Європи.

Наші предки врятували Європу від монгольського поневолення, врятували її від мусульманського ярма і ми, їхні нащадки, просто не маємо жодного права зрадити їхню героїчну поставу. «Тіло – Батьківщині, душу – Богу, честь – нікому», – девіз славних оборонців Європи від ісламського поневолення має стати знову девізом їхніх нащадків. Хорвати, угорці, поляки, словенці, литовці, латвійці, естонці виявилися гідними спадкоємцями своїх предків. То невже ми дійсно будемо «славних прадідів великих онуки погані»?

Ми – частина Серединної Європи. Ми – інтегральна частина європейського християнства. Без усвідомлення власної приналежності ми просто приречені на зникнення.

В равинській традиції існує пояснення трагедії зникнення десяти колін Ізраїлю. Бог дав свому народу Тору (Закон), щоб могти його вирізнити з-поміж інших народів. Але десять колін Ізраїльських відкинули заповіді Тори й почали поводитись, як довколишні поганські народи. Поглянув Бог з Свого Престолу Слави на землю і вже не міг розрізнити десяти колін Свого народу від поган. І віддав їх їхній долі. От і зникли вони так, як зникли інші близькосхідні народи: фінікійці, хетити, арамійці, амонійці, моавитяні, едомії, мітанці й інші.

Ця єврейська притча показує нам суть історичного моменту, в який ми живемо. Якщо ми зречемося своєї християнської спадщини і відкинемо Христовий Закон, якщо зречемося своєї середньоєвропейської культури – ми просто зникнемо.

Прийшов час, коли кожна хвилина продовження летаргії зближає наш народ до катастрофи. Нас знову хочуть відірвати від нашого католицького й історичного коріння ті, що роздзямляють пащеку, щоб нас пожерти зі Сходу. Нас хочуть відірвати від нас самих західні деконструктори цивілізації. Але у нас ще є союзники – Бог, Його Свята, Єдина, Апостольська, Католицька Церква і народи Серединної Європи. І тільки на нас лежить відповідальність за власну долю, за власний вибір. Або ми доєднаємося до боротьби католицьких народів Серединної Європи, або пропадемо, зникнемо під ударами тоталітарних монстрів зі Сходу та Заходу.

Патріярх Святослав закликав нас до боротьби за наше майбутнє в християнській Європі. Чи почуємо ми його голос? Чи допоможемо врятувати європейське християнство? Відповідь ми дамо самі своєю поведінкою.

о.Орест-Дмитро Вільчинський