Чому двоє настільки відмінних між собою Пап рекомендують прочитати «Князь світу цього»?

Коли у 1907р. з’явився апокаліптичний роман англійського католицького священика о. Роберта Х’ю Бенсона «Князь світу цього» (Lord of the World), на нього мало хто звернув увагу, пише в англомовному виданні «Aleteia» Колін О’Браєн.

Що ж заставило Папу Бенедикта ХVІ та Папу Франциска рекомендувати католикам цей роман у якості літератури для прочитання?

Світ майбутнього, зображений о. Бенсоном, дуже нагадує світ, у якому ми живемо, – швидкісні поїзди, розвиненні засоби комунікації, зброя масового винищення і панування матеріалістичного світогляду, який заперечує надприродне та ставить людину на найвище місце.

Коли Папа Франциск говорив про цю книгу, він звернув увагу на сучасну глобалізацію, яка йде в парі з ідеологічним колоніалізмом. В його розумінні, ідеологічний колоніалізм – це процес, в якому економічно та політично сильніша матеріалістична та секулярна культура Північної Америки та Західної Європи накидається всім іншим.

Коли вчитатися в «Князь світу цього», то одразу помічається, що о. Бенсон не тільки зробив вдалі технологічні передбачення, але й політичні. І тут ця книжка стає у ряд з «Прекрасним новим світом» (Brave New World) Олдоса Гакслі та «1984» Джорджа Орвелла.

«Князь світу цього» – це історія приходу до всесвітньої влади антихриста, який приходить до влади через встановлення миру в усьому світі. Будь-яка опозиція до нового «спасителя», який прямує до всесвітньої влади, розмивається: нації добровільно просять його бути їхнім лідером, люди приймають його масовими акламаціями. Єдиною опозицією до всесвітнього тирана залишається Католицька Церква, зведена до малого стада, яке очолює Папа Сильвестр ІІІ.

У розпал цієї великомасштабної історії матеріалізму, технічного прогресу та всесвітнього уряду, які боряться з уже? здавалось б, переможеною Церквою, можна не помітити тоненьку духовну реальність: світ, який заперечує надприродне, насправді, не виривається з-під впливу духовних сил, а навпаки – стає ще більш від них залежним. Світ просто закриває очі на цей вплив: від міністрів Уряду, до пересічних громадян, від священиків-відступників, які приєднались до фальшивого гуманістичного руху, – всі впадають в емоційне почитання нового «спасителя» та самообманливі надії. Вони втрачають не тільки здатність сприймати доктринальні та моральні засади християнства, але й здатність побачити дію духа антихриста.

Можливо, саме для того, щоб ми не втратили здатність бачити боротьбу між Злом і Добром, Папи рекомендували прочитати цю книгу.