Чому Садовий був проти пам’ятника Шептицькому?

Менше місяця тому, а саме 29 липня, у Львові відбулася знаменна подія – відкриття пам’ятника Владиці Андрею Шептицькому.

Значущість чину затьмарила всі інсинуації та скандали, котрі супроводжували спорудження пам’ятника. Але більшість львів’ян й досі не можуть зрозуміти одної дивної речі: чому побожний міський голова Львова Андрій Садовий був проти спорудження монументу Митрополиту? Звичайно, Андрій Іванович не настільки примітивний, аби публічно висловлювати свою незгоду, однак навіть неозброєним оком було помітно, що справу намагаються спустити на гальма і не без дивної участі в цьому найвищого керівництва міста.

Прозорі підозри фактично підтвердилися вже безпосередньо на урочистостях з нагоди відкриття пам’ятника. Отці церкви не лише не подякували міському голові, як подякували усім, хто долучився до доброї справи, але навіть не надали Садовому слова.

Через кілька днів після такого ляпаса у поштових скриньках львів’яни побачили «листи щастя» від свого мера, в яких він переконував їх у своїй повазі до Митрополита. Несподіваний хід, враховуючи, що Андрій Іванович через власні засоби масової інформації і так безперешкодно має можливість «проповідувати» мешканцям міста коли захоче і скільки захоче. Отож, очевидно, що піар-хід із «листами щастя» був зумовлений одним: мер зрозумів, що вскочив у халепу.

Депутат Львівської міської ради Яромир Самагальський одразу назвав такий крок мера «лицемірством і фарисейством».

«21 травня на сесії Львівської міськради я з трибуни офіційно поставив вимогу до Андрія Садового дати відповідь всім заявникам, які стали на захист пам’ятника Шептицького. Тоді на стіл міського голови виклали понад 17 тисяч звернень. Нині ж заявникам надходять «листи щастя» від міського голови, в яких він запевняє, що із самого початку підтримував будівництво пам’ятника Шептицькому. Такі дії я б назвав відвертою дволикістю та фарисейством, адже всім відомо, що насправді Садовий та його «Самопоміч» відверто гальмували процес встановлення монумента», – зазначив Самагальський.

Додамо, що тоді ж, 21 травня на сесії Львівської міськради, інший депутат Любомир Мельничук зачитав звернення від громадських організацій. Світовий християнський конгрес УГКЦ в Україні, ЛОО Спілки офіцерів України, ЛОО Товариства політв’язнів і репресованих та інших, а також від авторитетних львів’ян, як от Мирослав Скорик, Іван Вакарчук, Любомир Медвідь, Юрій Бобало. У зверненні Андрія Садового попередили: якщо з вини міськвиконкому пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому не буде споруджено вчасно, то громадськість Львова почне збір підписів за відставку міського голови.

Зрозуміло, що Андрій Іванович міг образитися, що його демонстративно проігнорували при відкритті пам’ятника. Але хіба він до цього не йшов?

Ганьбище, яким супроводжувалася історія з будівництвом пам’ятника, дійшло спочатку до Києва, а згодом – на потіху ворогам – аж до Москви!.

Одразу 40 народних депутатів України звернулися до Андрія Садового з відкрити листом, в якому вимагали припинити нарешті пустослівні дискусії довкола пам’ятника митрополитові Андреєві Шептицькому у Львові і розпочати його спорудження відповідно до раніше затвердженого проекту.

«Різкий поворот, який відбувся останнім часом у розвитку подій навколо встановлення Пам’ятника на зміну попередньому затишшю тривалістю принаймні у 4 роки, дає підстави для підозр щодо існування політичного замовлення з боку сил, неприхильно (а іноді й вороже) налаштованих до самої історичної постаті й пам’яті Андрея Шептицького, яких, як відомо, є досить і всередині України, і за її межами. Складається враження, що виконавчі органи міської влади, започаткувавши та підтримавши процес будівництва Пам’ятника та реконструкції площі ще чотири роки тому, зараз зайняли позицію стороннього спостерігача, тоді як незрозумілі сили штучно розкручують ганебне протистояння всередині львівської громади.

Шановний Андрію Івановичу, ще раз просимо Вас, зокрема, і як лідера політичної сили, що на цілу країну задекларувала себе послідовницею ідеології християнської демократії, публічно розставити всі крапки над «і». Просимо не допустити конфліктів там, де повинні панувати злагода, порозуміння та спільна праця на благо нашого міста і прославу наших великих громадських, державних і церковних діячів, що є особливо важливим і актуальним у наш час, непростий не лише у матеріальному та військовому, але і в національному та морально-духовному аспектах», – йшлося, зокрема у листі».

У тій же таки епістолі народні обранці чітко вказали, де і як люди Садового гальмують справу. Помітної реакції від Андрія Івановича не було.

Тим часом вже низка громадських організацій Львівщини надсилає відкрите звернення до Президента України Петра Порошенка, прем’єр-міністра Арсенія Яценюка та голови Верховної Ради Володимира Гройсмана щодо будівництва пам’ятника Митрополиту Андрею Шептицькому у Львові.
«Оскільки місцева влада виявилася неспроможною встановити цей пам’ятник, то просимо Вас терміново вжити заходів до керівництва міста щодо своєчасного виконання робіт зі спорудження у Львові пам’ятника найвизначнішій постаті української історії ХХ століття Митрополиту Андрею Шептицькому», – йдеться у листі.

На скандальну ситуацію оперативно реагують у Росії

«Напруження ситуації довкола імені митрополита Шептицького було дуже вигідне Кремлю, щоб протиставити і збурити львівську громаду. – каже координатор Економічного Бойкотого Руху Олег Радик. Не дивно, що російські засоби масової інформації скористались цієї ситуацією і повідомили, наче львів’яни відмовились від пам’ятника Шептицькому, а значить не цінують».

«У критичній ситуації міський голова усунувся, не зміг консолідувати громаду, представники якої мали різне бачення на облаштування площі, на якій споруджували пам’ятник. Мер боявся стати на чийсь бік, щоб не втратити електорат. Але не треба було ставати на якийсь бік, треба було сісти за стіл переговорів і зняти напругу. На жаль, мер цього не зробив», – зазначив Олег Радик.

Своєю чергою інший громадський активіст, президент ГО «Галицька Фортеця» Олег Звозда у зволіканнях команди Садового вбачає не так політичну, як економічну причину, точніше «псевдоекономічну».

«За фахом я будівельник і, знаючи, як «вміють» працювати у міській раді, можу робити певні припущення. Розмовляючи на цю тему із колегами-будівельниками, ми зійшлися в тому, що вся тяганина довкола благоустрою площі біля Собору Святого Юра могла бути пов’язана, делікатно кажучи, із чиїмось бажанням на цьому заробити. Там великий об’єм робіт, потрібних і, до речі непотрібних, що вам підтвердять фахівці-будівельники. Там будівництво транспортної розв’язки, облаштування самої площі. Не виключено, що могли бути якісь торги із виконавцями робіт, їхніми обсягами, можливо, штучно накрученими», – зазначив Звозда, іронічно додавши: «Знаєте, відкати у нашій країні ще нікуди не зникли».

Громадський лідер припускає, що Андрій Садовий міг і не бути проти спорудження пам’ятника, але сам пам’ятник його власне і не особливо цікавив. Натомість цікавили роботи на площі і довкола неї і, відповідно, гроші, які на це передбачалися. На підтвердження своїх припущень Олег Звозда наводить той нюанс, що участь міста у проекті чомусь курував не профільний чиновник, а…директор «Львівтеплоенерго» Степан Пакіж, знаний у коридорах львівської влади в якості чи ненайближенішої до Садового людини.

Як би там не було, пам’ятник Митрополиту Андрею Шептицькому постав. «Сморід» довкола його спорудження, який певний час ганьбив Львів, згасне. Як і забудеться дивна і не до кінця зрозуміла роль у всій цій історії Андрія Садового. Хай так і буде. А пам’ятнику Великому Владиці стояти на віки!

АНДРІАН РОМАНЧУК