Чуда в канонізаційних процесах

Чуда не є другорядними подіями Євангелія, як також і канонізаційних процесів, адже Ісус Христос звіщав Боже Царство словом та «месіанськими знаками», якими Господь виявляв Свою ідентичність та підтверджував вірогідність Своєї місії, дозволяючи, таким чином, щоб люди відчули передсмак здійсненого Ним спасіння.

Трапляється, що за заступництвом святих стаються чуда, які є знаками Божої присутності в історії людства і, воднораз, підтвердженням «згори» святості тих осіб, які за нас заступаються. Церква від самого свого початку є переконаною, що у чудах, які стаються до допомогою святих, є «Божий палець», яким Господь посвідчує святість життя у геройських чеснотах чи мучеництві тих людей. Це переконання належить до вчення Католицької Церкви. Чуда завжди були і залишаються вирішальним аргументом у канонізації Слуг Божих.

Приблизно у ХІІ-ХІІІ столітті викристалізувалась відповідна юридична процедура, якою засвідчувалось як святість якоїсь особи, так і самі чуда, за її посередництвом. Від того часу процесуальні формальності почали щоразу вдосконалюватись, аж до 1983 року, тобто, коли Папа Іван Павло ІІ проголосив відповідні норми щодо канонізацій. У 1743 році, окремим документом Magister, Папа Венедикт XIV забажав створити перший реєстр медичних експертів, які розпочали досліджувати чуда, що ставались за посередництвом осіб, яких бажали проголосити святими. Канонічне право вимагало від медичних експертів лише експертну оцінку щодо того, чи можна пояснити дане чудо науковим способом чи ні. Сьогодні церковне законодавство також ставить перед ними подібне завдання: вони повинні дати свою фахову оцінку з медичної точки зору, не входячи на філософсько-богословську площину.

Наступні вирішальні кроки здійснили Папа Пій ХІІ у 1948 році, замінюючи двох медичних експертів на медичну комісію по вивченні чуда, та Папа Іван Павло ІІ, який цю комісію окреслив як медичну консульту. 10 липня 1959 року цей колегіальний медичний орган вперше отримав чіткі правила щодо процесу дослідження чуда, на яких ґрунтується також і теперішнє законодавство у даній матерії.

У 2015 році, на основі Конгрегації в справах святих, утворено комісію, очолену архиєпископом Бартолуччі, Секретарем вищезгаданої Конгрегації, для праці над осучасненням Регламенту медичної експертизи чуда у канонізаційному процесі. 9 липня 2016 року Кардинал-Префект Анджело Амато передав напрацювання Комісії на затвердження Святішим Отцем, що відбулось 24 серпня 2016 року.

Актуальний текст Регламенту має за основу попередній Регламент, затверджений 23 квітня 1976 року блаженним Папою Павлом VI. Окрім мовного та процесуального осучаснення, було також впроваджено певні важливі зміни, які сприятимуть ще якіснішому та компетентнішому медичному вивченню чуда, відокремленому від праці богословської та історичної комісій, як також дотичних Сесій кардиналів та єпископів. Лише після того справа передається Святішому Отцеві, в ексклюзивній компетенції якого є підтвердити, що чудесна подія, як наприклад оздоровлення від якоїсь недуги, що сталась за заступництвом якогось Слуги Божого, є справжнім чудом. Осучаснений Регламент медичної експертизи щодо чуда стосується виключно кращого функціонування Медичної Консульти.

(Приготовано на основі статті архиєпископа Марчелло Бартолуччі, Секретаря Конгрегації у справах святих, про новий Регламент медичних експертиз у канонізаційних процесах).