Чи стане колись Савонарола святим?

У вересні Папа проведе свою першу канонізацію – зарахує до лику святих італійського мирянина блаженного Пʼєра Джорджо Фрассаті. Він нині набуває особливої популярності як один з покровителів Молоді. Недарма, його мощі привозили на Всесвітні Дні Молоді, які походили в Сіднеї, Кракові і плануються цього року виставлятися у серпні місяці у Римі на ювілеї молодих католиків. Вступивши до ІІІ ордену домініканців, або Братство мирян Святого Домініка, П’єр Фрасатті взяв друге ім’я на честь Джорджо …. Саванароли (1452-1498), якого він особисто вважав святим. У листі до свого друга Антоніо Віллані він пояснює свій вибір: Я дуже хотів би, щоб ви взяли ім’я Фра Джироламо, не тому, що це ім’я, яке я ношу як син святого Домініка, а тому, що воно нагадує мені про постать, дорогу мені і, безсумнівно, також вам, які поділяєте мої почуття проти корумпованих звичаїв, постать Джироламо Савонароли, ім’я якого я дуже негідно ношу.

Як палкий шанувальник цього ченця, який помер святим на ешафоті, я хотів взяти його за приклад, коли став у Третьому Ордені, але, на жаль, я далекий від того, щоб наслідувати його. Подумайте про це і напишіть мені свої думки з цього приводу».

Це може викликати на перший погляд здивування, але Фрасатті був не один, хто вважав спаленого на вогнищі та відлученого від Церкви домініканського монаха святим. Дослідження останніх років показали, що насправді відлучення було фальшивим і зроблене на замовлення незаконно родженого сина Папи Олександра VI Чезаре Борджіа. Тогочасний Понтифік дізнався про підробку, але не мав відваги виявити світові змову свого сина проти ченця, якого сам вважав святим. Тому його провина була не доктринальною. Питання скоріше де проходить межа між послухом Римському єпископу та вірності Євангелії перед обличчям скандалів. Перед смертю у каплиці він разом з двома іншими засудженими домініканцями відслужили святу Месу. Тримаючи в руці освячену гостію, брат Джироламо здійснив публічний акт віри та каяття: «Господи,… Я знаю, що Ти є вічне Слово, яке зійшло з небес на землю в лоні Діви Марії, яке піднялося на дерево хреста, щоб пролити Свою дорогоцінну кров за нас, нещасних грішників. Благаю Тебе, Господи мій, благаю Тебе, моє здоров’я; благаю Тебе, мій утішителю, щоб ця дорогоцінна кров за мене не була пролита даремно, але щоб вона стала відпущенням усіх моїх гріхів, за які я прошу Твого прощення… І тому я прошу Твого прощення за те, чим я образив це місто та всіх цих людей, у духовних і мирських справах, і за все інше, в чому я не знав, що помилявся. І я смиренно прошу прощення у всіх, хто тут присутній; і молюся до Бога за мене, щоб Він зробив мене сильним до кінця і щоб ворог не мав наді мною влади. Амінь».

На площі перед спаленням він схилив голову на знак отримання відпущення гріхів від Папи та помолився Символ Віри. Після смерті його тіло було спалене, а попіл викинули у річку Арно, щоб унеможливити культ та шанування серед вірних. Влада навіть заборонила відвідини місця страти, а площу закрила для відвідувачів. Чимало послідовників Савонароли побачили в цьому виконання пророцтва, яке він сказав ще в 1491 році: «Нечестиві підуть до святилища, і з сокирами та вогнем виламають і спалять двері, і схоплять праведників і спалять їх на головному місці міста; а що не поглине вогонь і не віднесе вітер, те вони повкидають у воду». Отець Анджело Беллона стверджує на веб-сайті Amici Domenicani, що у домініканському монастирі Сан-Марко у Флоренції, де він був настоятелем, з першого року після смерті, не чекаючи рішення Церкви, його шанували як мученика з повним Офіцієм та Месою, що практикується й донині.

Одним з найбільших шанувальників флорентійського реформатора був св. Філіп Нері, який здобув освіту у домініканському монастирі св. Марка у Флоренції. Кажуть, що він на своєму столі тримав портрет Саванароли і навіть домалював йому німб. У той час Папа Павло IV (1555-1559) розпочав процес, щоб засудити всі праці домініканця та включити їх до індексу заборонених книг. Святий Філіп та інша домініканська монахиня свята Катерина Річчі своїми молитвами та особистим втручанням намагалися перешкодити цьому статися. У день винесення вироку Конгрегація Кардиналів «звільнила пам’ять і писання Саванароли від будь-яких звинувачень у єресі». Щоб не образити Папу у індекс було занесено лише найбільш радикальні та опальні проповіді Саванароли. Кардинали визнали, що він до кінця свого життя був вірний католицькому вченню та Римській церкві. Критика стосувалася лише гріхів і корупції папи Олександра VI Борджіа та його оточення.

Святим його вважав і його учень Максим Грек, який після страти вчителя перебрався спочатку до Афону, а потім до Росії, прийняв православ’я та був канонізований Російською православною Церквою у 1988 році. Німецька Лютеранська та Англіканська Церкви включили пам’ять Саванароли до своїх літургічних календарів як предтечу Реформації.

Правда, не всі тогочасні святі шанували домініканця. Ігнатій Лойола навпаки наполягав на спалені всіх його творів та вважав його ворогом папства.

У 500-річницю смерті Джорджіо Саванароли архієпископ Флоренції кардинал Silvano Piovanelli скликав історичну комісію, що мала на меті реабілітувати домініканського ченця та відкрити шлях до його канонізації. Кардинал не побоявся назвати його «винятковою людиною та релігійним діячем, пророком та мучеником». Комісія передала до Риму позитивне рішення та прохання відкрити беатифікаційний процес, але і так не отримала nihil obstat від Конгрегації у справах святих.

У 2020 році було засновано благодійне товариство імені Джорджіо Савонароли, яке популяризує його спадщину та просуває справу його беатифікації. У листопаді 2024 року ця група отримала особисте привітання та благословення Папи Франциска, передане через секретаріат стану. Пам’ять про нього досі живі як серед мешканців Флоренції, так і в домініканському ордені. Можна сміливо казати про існування давнього культу святості, що значно спрощує процес беатифікації. Все залежить від рішення Риму та унеможливлення скандалу, що може викликати це рішення, адже мало хто наважиться ставити в приклад для наслідування людину, яка публічно викрила та засудила зловживання влади та гріхи в Церкві. Але нині це аж як ніколи актуально.

Можливо, канонізація та заступництво св. Пєр Джорджо Фрасатті відкриють шлях до майбутньої канонізації Саванароли, який розділив долю свого улюбленого пророка Єремії, так само недооціненого та переслідуваного своїм же народом. Перш за все, навіть під час переслідувань та відкинення він смиренно залишався вірним Католицькій Церкві та її вченню, незважаючи на гріхи та помилки її пастирів та дітей. Адже Христос і Його Містичне Тіло є одним, навіщо якщо останнє поранене людською гріховністю.