Цифрові технології – благо чи вбивці для дітей?

Батьки повинні розуміти, що розум дитини може бути зосереджений на цифровому світі не довше 30 відсотків часу денної активності. Ці заборони – це не повернення в Середньовіччя, а лише створення можливостей для розвитку дитини, її мислення, критичності, обережності та розсудливості. В протилежному випадку, ми матимемо цифрових зомбі, «цифрове гарматне м’ясо», недоумків, керованих алгоритмами, які живуть менше й гірше, із заниженою самооцінкою, дедалі дурніші, бо перевантажені інформацією, не підкріпленою знаннями.

На польському порталі нещодавно вийшло інтерв‘ю із професором Університету Яна Кохановського Маріушем Єнджейком про небезпеки засилля цифрових технологій у вихованні дітей. Науковець застерігає від кіберзлоаживань, які мають просто жахливі, хоч може й не одразу помітні наслідки.

«Цифрові технології є частиною технічної цивілізації, і ми опинилися в моменті, коли вони починають керувати нами, але це має робити культура з її непохитними принципами, які вона несе з собою. Коли цивілізація починає витісняти культуру, з’являються умови для маніпулювання людьми, кидання їх у ритм алгоритмів, психоманіпуляції.

Я три роки переконую, що телефони в школі потрібно вимикати, якщо вони не використовуються для навчання, і досі отримую коментарі на кшталт «ти не розумієш, що таке 21 століття». Я, власне, розумію.

Є сфери, які безпосередньо стосуються здорового розвитку людини, а точніше його порушення. Наше останнє опитування показує, що майже 18% дітей віком 12-13 років дивилися цього року порнофільми, а в групі 14-16 років – вже 34 відсотки, майже половина з перших має на своєму ресурсі комп’ютерні ігри з убивствами. А це провісник майбутніх проблем, про які необхідно чітко говорити».

Професор ділиться досвідом відвідування польських шкіл. У багатьох з них спроби заборонити або обмежити користування гаджетами стикалися із гострим спротивом, насамперед батьків, які не усвідомлюють проблеми кіберзалежності.

На думку доктора, батьки у цьому випадку мали би дослухатись до фахових порад учителів. Як, до прикладу, віддаючи авто у ремонт, не розповідають механіку, як ремонт проводити.

Насправді шокуючі приклади того, як цифрові алгоритми впливають на дітей. Це, наприклад, дівчатка-підлітки, яким нав‘язуються певні стандарти краси. Були випадки, каже науковець, коли до нас звертались батьки дітей, які хотіли покінчити з собою через те, що недостатньо гарні або ж удавались самостійно до маніпуляцій із власним тілом.

Що робити поки не пізно?

«Перш за все необхідно підготувати предмет медіаосвіти, де ми б знайомили дітей з усіма таємницями цифрового світу. Це можна зробити, модифікувавши програму з інформатики. Крім того, як об’єднані сили вчителів та інших впливових спільнот, ми повинні не виховувати, а перевиховувати батьків, вчити їх, як запроваджувати домашню профілактику та цифрову гігієну, контролювати використання цифрового світу нашими нащадками. Батьки повинні знати, що дитина може мати доступ до особистого телефону, але з віку 12 чи 13 років, а не з 8 чи, не дай Бог, трьох. Не для того, щоб завдати цифрової шкоди дітям, а підготувати їх до цифрового світу та творчої участі в ньому».

На думку науковця, батьки повинні розуміти, що розум дитини може бути зосереджений на цифровому світі не довше 30 відсотків часу денної активності. Ці заборони – це не повернення в Середньовіччя, а лише створення можливостей для розвитку дитини, її мислення, критичності, обережності та розсудливості. В протилежному випадку, ми матимемо цифрових зомбі, «цифрове гарматне м’ясо», недоумків, керованих алгоритмами, які живуть менше й гірше, із заниженою самооцінкою, дедалі дурніші, бо перевантажені інформацією, не підкріпленою знаннями. Зараз ми маємо картину зриву природних фаз розвитку, тому що мозок 2-річної дитини не підготовлений до телевізора, як мозок 4-річної дитини до смартфону.