Цивілізація смерті чи відкритість на життя?

Кожна людина на землі прагне любові. Водночас ми тішимося, коли можемо щиро обдарувати нею ближнього. З’являється питання: звідки ж тоді в цьому світі стільки зла і страждань, чому, власне, сама людина і сприяє? Без сумнівів, існує безліч причин поширення злодіянь в цьому світі – і напевно кожна з них спричиняється до подальших глобальних катастроф, які несуть трагічну небезпеку для цілого людства.

Святий Йоан Павло ІІ наголошував, що суспільство ХХ століття зміцнює барикади цивілізації, повної воїн, знущань, використання інших, вбивств. Помітно, що життєвий стиль людства принаймні протягом двох останніх століть має ці характерні риси, котрі проникли практично в усі сфери діяльності людини. Такий “порядок” папа назвав “цивілізацією смерті”, окресливши її початок від моменту, коли одна людина закривається на іншу людину.

Цивілізація смерті формується через глибоке прагнення постійно отримувати насолоду за будь-яку ціну, перш за все – ціною чийогось блага. Щоби могти це зробити, у філософських пошуках декількох останніх  століть багато хто шукав нагоду виправдати ряд ганебних способів використовування одними людьми інших. Нормою став гедонізм – це філософський напрям етики, який говорить, що радість, котру приносить будь-яке фізичне задоволення, є фактично найвищим благом і умовою, необхідною для щастя у житті. Відповідно, для виправдання і реалізації гедоністичних прагнень довелося викрасти зі свідомості людини її почуття гідності.

Невпинно полюючи за тілесними приємностями, людина спричиняється до створення цивілізації, де вона сама й інша особа не мають суттєвої цінності, важливо тільки отримати приємність. Першою й непомітною сходинкою у бік такої цивілізації є небажання прийняти нове життя. Виражається це не тільки через впровадження на політичному та/або юридичному рівні права зробити аборт. У дійсності справа стартує набагато раніше.

Цивілізацію смерті випереджує контрацептивна ментальність (різні форми штучного запобігання зачаттю). Сьогодні діти вже від юного віку виховуються так, аби вони чим раніше засвоювали різні способи запобігання зачаття, а одночасно вчилися життю задля приємності та без відповідальності. Це, буцімто, має запобігати абортам. У дійсності ж виявляється, що великий процент тих, хто погоджується на аборт, – саме ті люди, які раніше активно використовували протизаплідні засоби. Безвідповідальність настільки захоплює, що, коли неочікувано з’являються ознаки вагітності, людина в паніці прагне лише одного – знищити те, що стоїть на заваді приємності без зайвих клопотів. Знищити свою дитину¹.

Контрацептивна ментальність не існувала би так масштабно, якщо б не використовувала різні форми маніпулювання. Насправді бо під плащем різного виду аргументів на кшталт свободи і т. п. прагне донести до свідомості, що дитина – ворог, від якого треба захищатися. Дитина буцімто краде час, гроші, кар’єру, популярність, здоров’я, свободу… Можна ще довго вираховувати “загрози” практично для всіх дійсностей людської діяльності. Тоді як багато фармацевтичних компаній в цей час рахують шалені прибутки від продажу як контрацепції, так і контацептивно-абортивних засобів, які вже не тільки запобігають заплідненню, але провокують смерть дитини на найбільш ранніх стадіях розвитку.

Не випадково сьогодні у багатьох випадках навіть бажана вагітність у жінки не може настати без допомоги лікарів та фахівців із розпізнавання плідності. Коли людський організм живе в напрузі постійної “загрози від ворога”, то на тілесному рівні можуть початися зміни як у чоловічій, так і у жіночій репродуктивній системі, задіяній у процес передавання життя. Можна сказати, людський організм сам починає захищатися від запліднення. Зокрема, ослаблює спермотозоїди та яйцеклітини, “провокує” матку до неприйняття нового життя.

А потім ті самі бізнесмени, котрі пропонують контрацептиви у широкому асортименті, займаються ще більш прибутковим бізнесом штучного запліднення. Спочатку підштовхують людину до безпліддя (за її ж кошти), а згодом подають “руку спасіння”, в яку, звісно, треба покласти чималу суму. Не говорячи вже про ряд маніпуляцій над ембріонами, котрі в своїх лабораторіях роблять наймані ними лікарі. Дитина стала товаром, а не даром. Можна за додаткову суму “вибрати” красиву дівчинку або сильного хлопчика, підібрати колір очей або волосся тощо.

Контрацептивна ментальність як маніпуляція не перестає існувати також після зачаття. Людина далі боїться “ворога”, він вже зайшов на її територію і невідомо, що там наробить. Людська психіка не вміє приймати автоматично, якщо перед тим існувало лише заперечення. Неприйняття залишеної й збереженої дитини з великою вірогідністю буде існувати далі, хоча й на підсвідомому рівні. Це провокує каскад різних емоцій і почуттів, котрі, на жаль, будуть сигналізувати дитині її статус “умовної потрібності”.

Невипадково, між іншим, що останнім часом у медіях наголошується на зростанні кількості спроб (також і вдалих) самогубств серед підлітків. Схоже, діти живуть у великій самотності, легко входять в депресивні стани – а як може бути інакше, якщо довкола них не панує атмосфера любові та прийняття? Часто-густо підлітки взагалі не відчувають свою значимість у сім’ї та соціумі. Не буде дивним, якщо через роки вони ж збудують своїм батькам будинки пристарілих чим подалі від свого дому, і напевно не будуть аж надто проти евтаназії, котра “просто забере” людей, які спричиняли їм біль і страждання.

Гонитва за приємними емоціями захоплює. У ній люди непомітно для самих себе калічать свої тіла й психоемоційну сферу, стають безплідними абсолютно або тимчасово. І таким способом буцімто прагнуть збільшити кількість приємності хоча би на якийсь короткий час. Але в реальності всі ці способи можуть скалічити тіло та/або психіку не тимчасово, але назавжди.

Людина цілеспрямовано ганяється за псевдоцінностями. Тікає від відповідальності. А якщо до цього додати ще й дитинство, повне неприйняття і нелюбові?.. Виходить усвідомлена філософська, так би мовити, й психологічна підготовка до того, щоби отримувати приємність через будь-які збочення й неприродні грішні дії, які пропонує сучасне суспільство, отримуючи від цього непогані прибутки. Наприклад, нав’язування й провокування гомосексуальних контактів як норми на підсвідомості пропонує людині безвідповідальність у стосунках. Напевно з чогось такого не буде зачаття, чи не так? Тільки приємність, і не суттєво, якою ціною.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що людське суспільство ХХІ сторіччя має безліч ознак важкої хвороби. Ці ознаки – контрацептивна ментальність, абортивна діяльність, техніки штучного запліднення, “епідемія” депресивних станів, суїциди та евтаназія, гомосексуальні статеві зв’язки або сексуальна невизначеність та експерименти – великою мірою є наслідками гонитви за приємностями. Все це не було би можливим у такій великій кількості, якби нове людське життя не було оголошене  загрозою, якби людина підсвідомо не відмовилася сама від себе. Чим, звісно, водночас користуються всі ті, хто на цьому дуже добре заробляє. Чи можливе “лікування”? Святий Йоан Павло ІІ стверджував, що лише повноцінна родина, відкрита на життя, є майбутнім як Церкви, так і загалом здорового людського суспільства.

About The Author

admin

See author's posts