«Cor Orans»: нова інструкція про жіночі затворницькі монастирі

У вівторок, 15 травня 2018 р., у Ватикані відбулося представлення документу «Cor Orans» (Серце, що молиться), який є інструкцією щодо застосування Апостольської Конституції Папи Франциска «Vultum Dei quaerere» про жіноче контемплятивне життя. З доручення Святішого Отця, Інструкцію приготувала Конгрегація Інститутів богопосвяченого життя і Товариств апостольського життя, Секретар якої архиєпископ Хосе Родріґес Карбальйо представив документ журналістам.

Загальні зауваження

Архиєпископ Карбальйо нагадав, що наприкінці червня 2016 року Папа Франциска подарував Церкві, й, особливо, монахиням затворницького життя латинського обряду, довгоочікувану Апостольську Конституцію про жіноче контемплятивне життя, доручивши Конгрегації приготувати документ, який пояснюватиме, як впровадити нові норми в життя. Також і монахині при різних нагодах зверталися до відомства за відповідними тлумаченнями.

Назва документу почерпнута зі слів Святішого Отця, якими він звертається до монахинь у згаданій Апостольській Конституції. Вона підсумовує покликання та місію затворницького життя в Церкві та є свідченням послідовності між двома документами.

Інструкція, як і Апостольська Конституції, відображає відповіді на те, про що запитували самі монахині в спеціальних анкетах, які кілька років тому були надіслані до всіх монастирів. За словами Секретаря Конгрегації Інститутів богопосвяченого життя, приготування документу було тривалим з огляду на необхідність уважної праці, насамперед, з канонічної точки зору. Інструкція вносить зміни в канонічне право, тому вимагала затвердження з боку Святішого Отця, яке він надав 25 березня цього року.

Огляд документу

Опрацювавши новий документ, Апостольська Столиця хоче підкреслити своє признання для контемплятивного богопосвяченого життя, виражаючи також турботу про те, щоб монастирі були живими та відігравали важливу роль у житті Церкви.

Інструкція описує критерії, необхідні для заснування нового автономного монастиря, для чого потрібна наявність восьми монахинь з урочистими обітами. Коли ж кількість монахинь зменшується до п’яти, такий монастир втрачає право самостійно обирати настоятельку, а настоятелька відповідної федерації монастирів повинна повідомити про це Апостольську Столицю. Для монастирів, які втрачають автономний статус, передбачено таку форму допомоги, як афіліація до більшої спільноти. В документі також чітко подані норми, що стосуються перенесення чи скасування монастиря.

В Інструкції встановлено приписи щодо церковного нагляду над життям монастиря, окреслюючи відповідні повноваження, а також подано норми щодо стосунків між монастирем і дієцезальним єпископом.

Новизною є те, що відтепер всі затворницькі монастирі повинні належати до федерації монастирів, що об’єднують спільноти зі схожими духовністю та традицією. Відповідно, документ визначає повноваження настоятельки такої федерації, Ради федерації та загальної асамблеї, інших органів управління.

Окремий розділ Інструкції присвячений відокремленню від світу. Серед приписів, які стосуються клявзури, надано належну увагу сучасним засобам комунікації. Врешті, останній розділ подає приписи щодо різних етапів приготування до монашого життя, наголошуючи на важливості постійного формування та пропонуючи відповідні засоби для цього.