Де всі ті стадіонні цілителі, чому вони сьогодні не передають на хустинках свого «цілющого подиху»?

Водночас також треба запитати: де всі ці стадіонні цілителі, всі ті спокусники, які привласнюють особливі сили від Бога? Лише кілька місяців тому тривала боротьба за те, що їх висміюють та намагаються обмежити їхню євангелізаційну діяльність. Де вони зараз з усіма своїми мнимими силами Святого Духа? Де сховалися? Чому вони зараз не зцілюють? Чому вони сьогодні не передають людям на хустинках свого «цілющого подиху»? Відступили? Бояться? Вони повинні стояти на передовій і говорити: «Приходьте до нас, ми вас вилікуємо, ми зупинимо цю епідемію». Нинішня ситуація підтвердила, хто вони та яким силам служать.

Разом з епідемією коронавірусу ми спостерігаємо появу різних магічних мікстур, амулетів і забобонів, які нібито повинні захистити людство від хвороб. Чому «прогресивний» світ, який насміхається з католиків за те, що вони вірять у Бога, не проти пропагувати таку практику?

Покійний о. Ґабріель Аморт, один з найвідоміших екзорцистів, неодноразово наголошував, що всі магічні предмети, ворожіння та інше треба забороняти. На жаль, на Заході їх розглядають як знак мудрості та прогресу, а й часто щось незамінне. Людям кажуть, що без них неможливо вижити і нормально існувати, адже тільки вони забезпечать їм спокій, щастя та безпеку.

Поширення магії, про яке Ви запитуєте, – це найбільш яскраве свідчення того, що замість Бога людина ХХІ ст. вважає за краще поклонятися і вірити в якість магічні сили.

Видно, що у світі є величезний духовний простір для облаштування, а Католицька Церква, особливо на Заході, не може постати перед викликом, щоб спрямувати людей на вузьку дорогу, що веде до порятунку. Мені прикро, але я мушу сказати це: Католицька Церква на Заході, і не тільки, є як духовний банкрут, який якось дає собі раду, коли все добре. Однак, коли настає час випробування, він розгублюється, як діти в тумані, і страх за наше життя тут, на землі, пронизує нас.

Ось чому цю духовну порожнечу, яку має заповнити віра в Бога в Трійці Єдиного, як це було століттями, зараз займають інші, магічні й темні сили. Ще гірше це посилюється в час кризи, коли Бог закликає нас до покаяння і щоб ми наверталися і вірили в Євангеліє Христове, єдину дорогу до спасіння.

На мою думку, це суть нинішньої кризи! Люди повинні повернутися до Бога, повинні визнати Його вищість і Його правління! Упродовж багатьох років людству не досить, що цього не робить, воно ще починає входити в реальність, яка є огидною в очах Господа, тобто практикують магію і чаклунство і вірять у якісь космічні сили, що походять не від Бога, а з найбільших глибин пекла.

Упродовж багатьох років, а особливо останнім часом, люди щораз частіше ображали Божу Велич, відсуваючи Його з публічного простору, Творець став небажаним у житті багатьох із нас. У часи глобальної кризи світ Заходу замість того, щоби впасти на коліна і попросити у Бога прощення, замість каяття, хоче ще більше відвернутися від Господа і хулити проти Нього, віддаючись гидоті магії, різних видів амулетів і нібито цілющих кристалів.

Ще одна трагедія для нас віруючих – це інформація про те, що вперше за століття, а може, навіть і вперше в історії не відбудеться публічного святкування Пасхального Тридення, особливо там, у Ватикані, в серці християнства, де так нещодавно панувала Пачамама, божество Землі. Тепер та сама Базиліка св. Петра порожня. Чи це не є для нас промовистий знак?

Тож, можливо, Бог нарешті сказав: «Досить!»?

Ви говорите про ситуацію на Заході, але в Польщі, на жаль, також спостерігаємо величезний інтерес до магічних предметів, амулетів тощо.

Це правда, але нічого нового, адже така ситуація триває з принаймні 1989 р., коли «магічні амулети», як на Заході, так і в Польщі (те ж саме стосується і України – пер.) здобули серед багатьох статус предметів, які дарують щастя і захищають від нещастя. Зараз ми спостерігаємо лише посилення цього явища, а може, навіть і не стільки посилення, як його безпрецендентну рекламу.

Магія останніми роками добре укріпилася серед поляків, і не дивуймося, що люди перебувають у депресії і постійно залякані, завдяки чому відчувають, що втрачають ґрунт під ногами. Замість того, щоб йти до Бога, вони вважають за краще йти до чарівного каменю, слона з піднятим хоботом чи підкови. Ще трохи і ми почуємо від різних самозванців, що для уникнення коронавірусу достатньо запастися якимось «чудесним хрестом», кулоном, кристалом, який магічно захистить нас від епідемії…

У Книзі Виходу описана ситуація, коли Божий народ відвернувся від Творця і поклонився золотому тельцю, іншим божкам та диявольським силам, які ховаються за амулетами чи камінням. Замість Бога багато осіб хоче просити допомоги в них. Скажу щиро, що я не знаю, що має статися, щоб люди зрозуміли, що це не та дорога, що час, даний Богом, нещадно тікає…

Сьогодні ми маємо стати на коліна і зробити те, до чого закликав нас Ангел з Фатіми словами: «Покаяння, покаяння, покаяння!» У зв’язку з цим я запитую: Де покутні богослужіння? Чому наші найвищі духовні провідники не закликають нас до глобальної молитви та покаяння? Не дають нам прикладу, як пастирі Церкви, як нам покаятися? Чому ми натомість чуємо, що маємо «обкопатися», відступитися, дезінфікуватися та не висовувати носа за двері?

У цей момент треба також запитати: де всі ці стадіонні цілителі, всі ті спокусники, які привласнюють особливі сили від Бога? Лише кілька місяців тому тривала боротьба за те, що їх висміюють та намагаються обмежити їхню євангелізаційну діяльність. Де вони зараз з усіма своїми мнимими силами Святого Духа? Де сховалися? Чому вони зараз не зцілюють? Чому вони сьогодні не передають людям на хустинках свого «цілющого подиху»? Відступили? Бояться? Вони повинні стояти на передовій і говорити: «Приходьте до нас, ми вас вилікуємо, ми зупинимо цю епідемію». Нинішня ситуація підтвердила, хто вони та яким силам служать.

Хочу звернути увагу на ще один аспект теперішньої ситуації. Для багатьох людей католицька релігія також є магічною, а Бог є лише тим, хто має завдання виконувати людські забаганки. Окрім цього, багато осіб переконані, що якщо «добра Бозя» насправді є, то, безумовно, негайно їх почує, а якщо ні, це означає, що не існує.

Є саме так, як Ви кажете, що майже щодня бачу у своєму священичому служінні. У результаті такого підходу зараз виникає дискусія щодо того, чи є епідемія коронавірусу волею Божою, карою Божою чи чимось іншим. Усі ліберали та «відкриті католики» заявляють, що Бог не може нас покарати, бо Він милосердний. На їхню думку, те, з чим ми маємо справу, – це, максимум, раціональний стан речей, а Бог, бачачи ситуацію, плаче разом з нами. Інші йдуть ще далі і кажуть, що це наша вина, бо ми не піклувалися про довкілля та екологію, а тепер природа повертає нам, наче була б якоюсь особою.

Правда полягає в тому, що століттями чуми, епідемії, стихійні лиха та інші катастрофи були, є і будуть. Однак століттями в таких ситуаціях люди молилися, билися в груди і вибачалися перед Богом за свою підлість і злість. Сьогодні більшість духовенства, фахівці духовного життя, можуть лише сказати, що Бог плаче разом з нами, і насправді Він не хоче, щоб так сталося. Він співчуває нам, а також бореться на нашій стороні з епідемією. То що ж? Бог не є всесильний? До нас прийде якась хвороба з космосу і Бог лише впустить сльозу?

Чи у зв’язку з цим Бог чинить чи допускає те, щоби пригнічувати нас? Ні. Він робить це, щоб нас навернути і спасти, щоби цей світ нарешті затримався довкола Його величі. Щоб люди нарешті зрозуміли, що це дорога не туди. У цьому особливому Великому пості вже немає багатослівних реколекцій. Є лише крик Бога: «Прокиньтеся і розплющте очі!»

Нещодавно я спілкувався зі своїм колегою, польським священником з Італії, який показав мені транспарант, розміщений при одній плебанії: «Залишайтеся вдома, імбецили». Уявіть собі таке на плебанії! Він сказав мені, що це ефект того, наскільки нас ненавидять і компроментують як духовенство в очах людей. Він також сказав мені, що до священника прийшли двоє людей, щоби вирішити деякі справи. Хтось із «доброзичливих» парафіян чи сусідів повідомив про це служби і негайно на місці з’явилися карабінери, які звинуватили священника у порушенні закону. Тож я запитую, чи це нормально?

Я знаю, що Церква переживе цей злий напад, але чи буде такою ж, якою ми її знаємо? Як на це все відреагують вірні, які впродовж багатьох днів не зможуть ходити до церкви? Скільки з них зрозуміють, що єдиною надією є Христос Розп’ятий, що існує лише одна дорога, а скільки зрештою сумніватиметься і відмовиться від своєї віри?

Що з людьми, які відвернулися від Бога, зреклися Його, не мають віри; для яких важливіший рулон туалетного паперу, аніж життя з Богом? Це дорога, що веде до хаосу та відчаю. Тільки люди з сильною вірою зрозуміють, що навіть якщо є важко, останнє слово належить Богові.

Тож можна сказати, що бути католиком легко, коли все добре. У зв’язку з цим я хотів би запитати: як можемо духовно вирішити ситуацію, яку ми переживаємо?

Перше і основне: ми повинні жити в освячуючій ласці.

Друге і також основне: ми повинні виконати всі умови доброї сповіді та зректися сатани, який є головним винуватцем гріха! Мусимо довірити своє життя Христу через повну відданість Матері Божій.

Третє: молімося Вервицю з вірою, як ніколи доти!

Ці три умови ми повинні виконати перед майбутньою можливою забороною Літургій, а отже – відсутності Причастя. Минулої неділі я сказав вірним у своїй парафії, що це може бути остання неділя, коли вони будуть сидіти за Господнім Столом. Багато людей плакали, бо не могли прийняти те, що не отримають Хліба Життя, а це було таким простим і звичним.

Повторюю: живімо в освячуючій ласці, висповідаймось, довірмо своє життя Христу через Марію, не випускаймо Вервиці з рук і молімося!

Саме зараз настав час вибору. Тепер нічого вже не буде і не може бути таким самим. Настають великі зміни. Питання в тому, що ми оберемо? Чи залишимось вірними Євангелії та Христу, чи оберемо те, що пропонує нам «володар цього світу»? Не біймося йти шляхом Христа, який є Дорога, Істина та Життя! Відмовмося від курсу, заснованого на розпусті, лицемірстві, брехні та магії!

Наприкінці пригадаймо слова псалма 23: «Навіть коли б ходив я долиною темряви, я не боюся лиха, бо ти зо мною».

Брати і сестри: Не бійтеся! Не бійтеся невизначеності! Впадіть у руки Божого Провидіння! Тільки так у часі випробування ви не будете тікати, протираючи очі зі здивування, і повторювати, що все це сон і, звичайно, насправді не відбувається.

Не бійтеся! Не бійся, маленьке стадо, бо Христос з тобою! Ті, хто з Царем, перемагають завжди і всюди! «Але хто витримає до останку, той спасеться» (Мт. 24, 13), – сказав Господь.

о. Пьотр Ґлас для W obronie wiary i tradycji