Документ Святого Престолу: відповідь на виклики гендерної ідеології
Запропонувати матеріал для того, аби дати відповідь на дискусії щодо людської статевості та на виклики гендерної ідеології в контексті надзвичайної ситуації в сфері виховання. Такою є мета документу «Чоловіком і жінкою створив їх. Шляхами діалогу стосовно питання гендеру у вихованні», який підписали Префект Конгрегації католицького виховання кардинал Джузеппе Версальді та Секретар цієї установи архиєпископ Вінченцо Дзані. Документ звернений, зокрема, до католицьких шкіл та всіх тих, хто, поділяючи християнський світогляд, має стосунок до виховання дітей та молоді.
Обставини, що спонукали до написання документу
Конгрегація католицького виховання, що підготувала й опублікувала текст документу, вказує на «надзвичайну ситуацію у вихованні», особливо стосовно таких тем, як почуттєвість і статевість, спричинену різними формами ідеології, яку, зазвичай, називають гендерною, що відкидає взаємність і відмінності між чоловіком та жінкою, вважаючи їх виключно «результатом історично-культурних обумовлень». Усе це відбувається у контексті «антропологічної дезорієнтації», якою відзначається культурний клімат нашого часу, підриваючи також основи сім’ї. Документ складається з трьох частин, що мають назву «Слухати», «Роздумувати» й «Пропонувати» – саме такі дії, як складники методологічного підходу, пропонують автори документу як допомогу християнським освітнім закладам та вихователям.
Основою для написання документу, оприлюдненого 10 червня 2019 р., став інший документ «Виховні напрямні щодо сфери людської любові. Нарис про статеве виховання», виданий 1983 року. До нього додано висловлювання Папи Франциска, Венедикта XVI, Івана Павла ІІ, а також цитати з документів Другого Ватиканського Собору, Конгрегації віровчення та ін.
Необхідне розрізнення
На шляху діалогу щодо питання статевості у вихованні, документ вказує на необхідність розрізняти між гендерною ідеологією, що намагається нав’язатися як єдиний правильний світогляд, та різними науковими дослідженнями в сфері статевості, спрямованими на поглиблене вивчення способів, якими виражається відмінність між чоловіком і жінкою в різних культурах. Власне, ці дослідження, як зазначається у документі, можуть стати спільною платформою для слухання, роздумування та пропозиції.
В короткому історичному нарисі, запропонованому авторами документу, вказується на те, що на початку 90-х років з’явилися теорії, що пропагували радикальну відмінність між гендерною ідентичністю, якій надавалася першість, та статевою ідентичністю, тобто природною статтю. Таке бачення дедалі більше ставить у «протиріччя природу й культуру», позбавляє людину будь-якого статевого визначення, приводячи до зникнення класифікації статевої приналежності.
Можливі сфери для діалогу
Як зазначається в документі, дослідження про людську статевість залишають місце для діалогу з християнським світоглядом, насамперед, коли вони вказують на необхідність виховувати дітей шанувати кожну людину, уникаючи того, аби її особливості, відмінності, расова приналежність, почуттєві тенденції тощо, стали причиною насилля, насмішок, чи дискримінації. Ще одною точкою зіткнення з цими дослідження можуть стати «цінності жіночності», підкреслюючи схильність жінок докладати багато зусиль у будування міжособистісних стосунків та дбати, насамперед, про найслабших.
Щодо критичних пунктів гендерних теорій, а особливо, радикальних, документ наголошує, насамперед, на тому, що вони призводять до віддалення від природи; в їхній перспективі, статева ідентичність та сім’я ґрунтуються на «викривленій свободі почуттів і забаганок». Автори документу подають раціональні аргументи, що вказують на центральність тіла як «цілісного елементу ідентичності особи й сімейних стосунків».
Пропонувати християнську антропологію
Основою третьої частини документу «Чоловіком і жінкою Бог створив їх» є християнська антропологія. Перший крок полягає в тому, аби визнавати, що людина посідає певну природу, якою не може маніпулювати за бажанням. Автори цитують уривок з біблійної книги Буття, зазначаючи, що людська природа – це єдність душі й тіла, що включає горизонтальний вимір міжособистісних стосунків та вертикальний – стосунків з Богом.
Стосовно виховання, наголошується на тому, що сім’я має право й обов’язок виховувати дітей, що діти мають право зростати з матір’ю й батьком і що саме в сім’ї дитина вчиться шанувати відмінності між статями. Школа, зі свого боку, покликана співпрацювати й діалогувати з сім’єю, шануючи її культурний контекст. Вказується на важливість того, аби католицькі вчителі отримували відповідне приготування щодо різних аспектів питання статевості, а також щоб були обізнаними з відповідними діючими законами у власних країнах.
Створювати середовище довір’я
На завершення документу, зазначається, що «шлях діалогу, який слухає, роздумує й пропонує» може ефективно сприяти тому, аби непорозуміння стали джерелом розвитку раціонального й людянішого середовища». Автори наголошують, що демократична держава не може обмежити й підпорядкувати виховний підхід єдиному світоглядові та що католицькі школи мають право зберігати власне бачення людської статевості. Вони підкреслюють також, що школа повинна стати середовищем довір’я, що створює «умови для терпеливого й уважного слухання для того, аби уникати будь-якої дискримінації».
About The Author
