Дон Луш Джерджі відкрив деталі «темної ночі душі», яку пережила свята Тереза Калькутська

За усмішкою святої Матері Терези часто ховалося велике страждання: про це розповів її біограф албанський священик Луш Джерджі, генеральний вікарій Католицької Церкви в Косово.

«Ця свята дуже багато страждала, вона бачила страждання і робила з них скарб: страждання, принесені в жертву Господу. Перш за все вона показала приклад того, як силою віри і натхненням любові можна йти вперед навіть у найважчих ситуаціях. Для Матері Терези вірити означало шукати. Вона шукала безперервно: починаючи від першого поклику Господа – упродовж шести років у віці від 12 до 18 років. Вона продовжувала шукати Господа як Лауретанська монахиня, вона шукала Господа у ближньому, а ближнього – в Господі. Вірити означає шукати: це відкритість в усіх напрямках. Вона шукала не тільки в Євхаристії. Вона сама казала мені: «Було б занадто мало для нас, християн, дізнаватися і любити Ісуса у Євхаристії». Але від Євхаристії треба переходити до трапези людини, також прокаженої і вмираючої. Надія для Матері Терези не була порожнім словом: для неї надіятися означало надавати сенс стражданням, хресту тих, хто жив без будь-якої надії. Їй вдалося увійти в морок усього, що становило абсурдність відсутності будь-якого права, крім права на страждання і на смерть, геть позбавлену гідності. Мати Тереза говорила: «Вони жили як тварини, але вмирають, немов ангели, повертаючи собі в останній момент гідність і усмішку»».

Упродовж свого життя Мати Тереза переживала і «ніч духа». О. Луш Джерджі знав про це, але не був уповноважений розкривати зміст її листів, поки постулатор процесу канонізації не вибрав уривки з цих листів. Деякі слова «жахають», зізнається священик. Так, Мати Тереза наче кидала виклик Богові, кажучи: «Я знаю, Ти мене любиш, але не даєш ніякого знаку. Я готова навіть увійти в пекло, щоби бути Тобі угодною».

Розповідаючи священикові про свій стан, Мати Тереза наводила порівняння: «Це ніби гра мами з дитиною: мама ховається, а дитина йде її шукати. У певний момент її хвилювання посилюється, і вона кличе: «Мамо, мамо, ти де?», – і потім вибухає плачем, не знаходячи її. Тоді мама виходить зі схованки і каже їй: «Синку, я тут, йди до мене!». «Так Ісус поступав зі мною впродовж довгих років, – розповідала Мати Тереза. – Він так зі мною грав, а в кінці сказав: «Терезо, ти ж знаєш, що ми завжди разом».

Містичний досвід Матері Терези допомагав їй зберігати вірність у мовчанні, в темряві, в ситуаціях, в яких не було відповіді. Вона зверталася до Ісуса словами: «З Тобою, Ісусе, і для Тебе».

«Я згадую, – розповідає дон Луш, – як одного разу після довгого поклоніння Пресвятим Дарам вона взяла мене за руку і, побачивши мою розгубленість, сказала: «А тепер підемо провідати бідних». Після повернення вона повела мене знову в каплицю, і ми разом поклонялися Ісусові. Потім вона глянула на мене своїми допитливими очима й запитала: «Тобі подобається Ісус з нашого району?». Річ у тім, що у всіх, кого вона вітала, обдаровувала ласкою, всі, кому простягала руку і насамперед давала відповідь, – у всіх вона визнавала і любила Ісуса: не тільки у Євхаристії, а й у вигляді людини, що страждає до крайності».

«Тільки любов врятує світ», – говорила свята Тереза Калькутська, підтверджуючи це своїми справами: будучи найбіднішою жінкою у світі, вона допомагала всім, віддаючи своє серце і своє життя.