Древнє чернече місто V століття виявили в Єгипті

Вчені виявили величезний чернечий комплекс біля міста Ель-Мінья. Знахідка датується V століттям нашої ери, повідомляє СКГ.

Археологи знайшли безліч похоронних камер, загальна площа яких становить 3500 квадратних метрів. Крім того, вчені розкопали залишки чернечих будинків, зроблених з глини.

«Цей факт говорить про те, що археологічний об’єкт поруч з чернечим некрополем Аль-Нассара був комплексом монахів», – цитує видання главу Управління стародавностей Єгипту Гамаля Ель-Семестваві (Gamal El-Semestawi).

Вважається, що християнське чернецтво з’явилося в Єгипті приблизно на початку IV століття нашої ери. Церква визнає його родоначальником преподобного Антонія Великого.

В ході розкопок, які тривали вісім років, вчені виявили численні предмети побуту. Це, за їхніми словами, допоможе реконструювати повсякденне життя перших християнських ченців.

Розкопки почалися в цьому районі в 2008 році, коли археологи виявили залишки церкви V століття, побудованої з глиняної цегли, молитовне приміщення і кілька печер з покритими гіпсом стінами, прикрашеними кольоровими декоративними елементами і гімнами, написаними коптською мовою.

На жаль, за словами Г. Ель-Семеставі, ці реліквії були зруйновані через відсутність належного нагляду після революції 2011 року.

У 2013 році розкопки поновилися, і археологи виявили залишки кімнати ченця, молитовного приміщення, кухні і зернового сховища зі стінами, прикрашеними червоними хрестами.

Вчені також знайшли нижню частину могильного каменя ченця і колекцію металевих монет і глиняних горщиків. Останні в даний час знаходяться в процесі відновлення і вивчення.

Перші єгипетські монахи

Традиція вважає першим християнином, який прийняв аскетичний спосіб життя, святого Павла Фівейського, який під час одного з гонінь на християн – в правління імператора Деція (249-251) – оселився в печері в Єгипті. Там він прожив 60 років, зробивши собі одяг з пальмового листя і харчуючись половиною хліба, яку йому щодня приносив ворон.

Його молодший сучасник святий Антоній (пом. 356) став зразком для наслідування наступних поколінь святих пустельників.

Інший засновник єгипетського чернецтва, Пахомій Великий – виходець з бідної сім’ї. Він вступив в армію і прийняв християнство після 312 року. Близько 312 року він оселився в покинутому селі Тавеніссі в пустелі Верхнього Єгипту. Через деякий час до нього приєдналися учні, в результаті чого була утворена громада.

Його сестра Марія на протилежному березі Нілу заснувала жіночу громаду, що знаходилася під духовним керівництвом Пахомія.

До моменту смерті Пахомія, в заснованих ним дев’яти чоловічих і двох жіночих монастирях налічувалося кілька сотень ченців і черниць. Починаючи з 320-330-х років починає розвиватися чернечий центр в Нітрійській пустелі в 40 кілометрах на південь від Олександрії. Коли в цій місцевості стало жити занадто багато ченців, святий Аммон, в пошуках усамітнення, перемістився на 20 кілометрів південніше, де заснував іншу громаду, Келлі.

Найбільш відому з єгипетських монаших спільнот заснував Макарій Великий в Скитській пустелі 40 кілометрів південніше.

У цих трьох випадках, як і в багатьох інших, чернечі громади представляли швидше розрізнені групи, ніж єдині спільноти. Ці групи часто в літературі називають «лаврами», хоча це поняття виникло в Палестині і не вживалося в Єгипті до V століття. До кінця IV століття мережа монастирів оточила столицю Єгипту, Олександрію. Найбільший з них був розташований в 16 кілометрах від міста Енатон.

Поширеним є уявлення про єгипетське чернецтво як переважно сільське явище, представлене бідними і малоосвіченими коптами.

Зі збільшенням числа монастирів, зросло їх економічне значення. Економічна активність монастирів відбувалася в основному за їх стінами. Матеріал для плетіння кошиків і мотузок збирався на берегах Нілу, там же розташовувалися сади і поля. Статут пахоміанскіх монастирів детально регулював не тільки правила перебування за стінами монастиря, а й включав вказівки про організацію іригації, вирощування худоби і ослів. З раннього періоду в монастирях виготовлялися циновки, кошики, мотузки і сандалі.

Коли в розпорядженні монастирів Пахомія виявилися свої судна, монахи змогли возити свої товари аж до Олександрії.

До VI століття становище монастирів в Єгипті стало домінуючим по відношенню до селян, які позичали в монастирях зерно та інвентар, працювали навспільника.