«Дякуємо Господу Богу за те, що Він відкрив наші серця українцям», – примас Польщі Войцех Поляк

Примас Войцех Поляк відвідує Україну вперше, і його враження пов’язані з тим, що він побачив на власні очі те, про що чув від біженців з України у Польщі:

«Ця зустріч у Києві пов’язана не лише з нашими братерськими зустрічами як представників Церков, а передусім із тим, що ми пройшли місцями тих нових мучеників ХХІ століття. Те, що ми побачили в Ірпені та Бучі після того, як там були росіяни – це руйнація і смерть. Скільки ненависті в тому нищенні і руйнуванні… Так, життя потроху повертається, і це великий знак надії… Ми пішли на місце, де були розстріли, пішли до братської могили замордованих людей, щоб там помолитися. І коли я стояв на колінах біля тих гробів, на місці їхнього мучеництва, то подумав, що моїм великим покликанням тепер є ще голосніше просити Бога про мир в Україні, щоб Він забрав ненависть із сердець росіян, котрі чинятьтакі речі. Українці, які прибули і прибувають до нас, до Польщі, говорять про них як про людей, одержимих якоюсь ідеологією ненависті, злості, нищення…

Такі мої перші враження тут, в Україні. Вочевидь, що на цю землю, де пролилася кров тих, хто боронив себе і Батьківщину, слід приходити з величезною повагою до великої жертви українського народу за свою свободу і гідність».

Архиєпископ Поляк поділився, як 24 лютого, у перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну, написав до Блаженнішого Святослава і хвилювався через те, що довго не отримував відповіді:

«24 лютого рано-вранці довідався про те, що діється тут, в Україні, і написав смс-ку до Блаженнішого Святослава. І ми чекали на відповідь. Ми не знали, що робиться, яка ситуація. Коли через деякий час я отримав у відповідь смс-ку “дякую”, то сприйняв це як слово приятеля, який дає сигнал, що він живий. І я хочу йому також за це подякувати», – сказав він.

Примас Польщі розповів про підтримку тих, хто шукає прихистку від війни у Польщі: жінок, дітей, старших людей. З 24 лютого через Польщу пройшло близько трьох з половиною мільйона біженців з України. Частина поїхала далі, в інші країни Європи, частина уже повернулася в Україну. На сьогодні в Польщі залишаються близько мільйона чотирьохсот тисяч українців. 

«Ми стараємося про прийняття і прихисток, за котрі дякуємо Господу Богу і людям, – каже він. – Дякуємо Йому також за те, що відкрив наші серця, що позбавив нас, поляків, якогось страху і невпевненості, і ми відкривали наші доми, наші міста, приймали тих, котрі терплять, як приймали б Христа».

Звісно, ця підтримка українців потребує щоденної праці і уваги – і до матеріальних проблем, і до проблем з адаптацією та працевлаштуванням. Римо-Католицька Церква бере активну участь у цій щоденній підтримці українців з боку поляків. Багато хто прийняв українців до себе, так зробив і примас Войцех Поляк.

«Зрозуміло, що час спливає, є різні етапи цієї ситуації: є люди, які знайшли роботу в Польщі, винаймають житло, стають більш незалежними. І є люди, які ще не можуть дати собі з цим ради і потребують підтримки: вони проживають у реколекційних будинках Католицької Церкви, чи в помешканнях наших парафіян, – розповідає примас. – Під моїм дахом також живе одна родина, з Чорноморська. Тому маю такий особистий досвід: ми разом їмо, разом працюємо, щодня зустрічаємося. Оскільки це православні особи, я шаную їх віросповідання, не впроваджую жодного прозелітизму. Але бачу, що вони дивляться, як єпископ молиться, бачать, що каплиця відкрита і для їхньої молитви. Коли надходять вістки з України, коли переглядаємо чи чуємо ті новини, вони тяжко переживають те, що тут робиться, переживають за своїх рідних. І тому, коли я це бачу і відчуваю, що їх опановує смуток, розумію, що їх треба підтримати, їм треба такої солідарності…»

Звичайно, така кількість біженців, які невідомо коли зможуть повернутися додому, потребує системної допомоги. Примас Войцех Поляк розповідає про спеціальні програми, які запускають у Польщі.

«Невідомо, скільки триватиме війна, тому, думаю, важливим етапом буде організація системної допомоги. Таку системну допомогу не тільки в Польщі, а й поза нею, ми організували через Карітас, через програму “Родина – родині”, яка вже багато років допомагає в Сирії, при польському посольстві. Це своєрідний патронат. Ми приймаємо таку родину під свій патронат, допомагаємо фінансово і матеріально, підтримуємо. Це вже віддавна систематизовано через діяльність Карітасу, і ми бачимо, що така допомога  доходить безпосередньо до потребуючих. Можливо, така форма допомоги і співпраці могла б бути адаптована до того, що є зараз в Україні. Невдовзі Україна потребуватиме дуже багато сил на відбудову всього знищеного війною, тому така системна допомога була б доречною».

Примас розповідає, що питання соціального служіння українцям обговорюється на зібраннях різного рівня Римо-Католицької Церкви Польщі:

«Ми, як Церква Польщі, це вже обговорювали на нашій пленарній конференції, на пленарному зібранні єпископату Польщі. Ми вислухали не тільки Блаженнішого Святослава та єпископів, а й багатьох українських біженців, які перебувають у Львові та інших місцевостях, і яким також треба допомогти. Тут, в Україні, ви – на першій лінії допомоги, бо, думаю, не даєте собі ради, і вас потрібно підтримати в допомозі потребуючим. Така підтримка зараз просто необхідна і, вважаю, це – наш обов’язок».