Екзарх Харківський: Господь нагороджує за відданість і вірність Йому

Христос Воскрес!

Марія Магдалина, Марія мати Йосифа, Саломія та інші жінки здалека дивились, де було покладено тіло Ісуса», – говорить євангелист Марко. Ті жінки, які йшли за Ісусом ще з Галилеї, які, як каже євангелист, услуговували Йому. Ті жінки бачити також ті знаки і чуда, які робив Христос, ті жінки також слухали Його слово, ті жінки ішли за Ним до Єрусалиму, ті жінки були присутні підчас того, коли Пилат судив Ісуса, коли дав вирок, щоб Його розп’ясти. Вони також були присутні і йшли за Ним під час хресної дороги, вони були присутні, коли Його розп’яли. Коли Йосиф з Ариматеї в п’ятницю ввечері прийшов до Пилата і попросив тіло Ісуса. Як говорить Євангелист, Пилат дізнавшись, що Ісус вже помер, віддав тіло Йосифові, той, купивши полотно, обгорнув Його і поклав в гробі висіченому та, прикотивши камінь, закрив цей гріб. Саме ці жінки бачили, де поклали Ісуса, і саме вони першого дня тижня в неділю, після суботи, рано-вранці, купивши миро, прийшли, щоб намастити мертве тіло Ісуса. Яким великим було їхнє здивування, коли вони побачили, що камінь, яким був привалений вхід до гробу, був відвалений, і Ісуса не було в гробі. Не знали вони, що сталося, думали, що хтось вкрав тіло Ісуса. Але ангел сказав їм: «Ви шукаєте Ісуса Назарянина? Його немає тут, Він воскрес!» І саме цим жінкам, які були поруч з Ісусом, які йшли за Ним (нераз Євангелист повторює, що ці жінки ішли за Христом починаючи від Галилеї) саме цим жінкам одним з перших з’явився Христос. Серед тих жінок, без сумніву, була Марія – мати Ісуса, яка, напевне, що не купувала мира, бо знала, розуміла і вірила, що Ісус воскресне. Їй не потрібно було мира, щоб намащувати мертве тіло Ісуса, але вона йшла, щоб побачити це воскресіння, зустріти Воскреслого Христа. І їм Христос з’явився. Саме вони стали тими першими, які благовістили воскресіння Господа також учням. Як бачимо, яка велика нагорода Божа тим жінкам за те, що вони були вірні Богові, вірні Христові, які йшли за Ним, йшли за Ним, коли Його прославляли і також йшли за Ним, коли Його зневажали, і коли Його розп’яли на хресті вони також були там і бачили це. І вони були тими, котрі перші почули і зустріли Воскреслого Христа. Як Господь нагороджує відданість і вірність Йому!

Дорогі в Христі! Як важливо є, щоби в житті справді йти за Христом, не зважаючи, чи в нас все є добре, все влаштоване, все в нас, так би мовити, успішно відбувається в житті, але також і в ті моменти, коли ми переживаємо якісь труднощі, щоб тоді також не відвертатися, не зневірюватися, але йти далі за Христом. І Господь цю вірність, цю відданість обов’язково нагородить. Ми обов’язково Його зустрінемо також Воскреслого. Він наші труднощі, наш смуток, наші болі перемінить на радість, так, як це зробив з тими жінками-мироносицями.

І справді, в історії Церкви дуже часто жінки виявляють цю відданість і вірність Христові. Ми також можемо згадати ті роки, коли Церква наша була переслідуваною, коли не дозволяли священикам служити в храмах Святої Літургії, звершувати Таїнства. Дуже часто саме ці жінки були віддані і вірні Христові, які разом з родинами і з чоловіками не боялися, щоби прийняти священика в домі, де він служив, де звершував Таїнства. Не боялися також і були відважні, щоби передати цю віру своїм дітям і внукам. І в наш час, коли Церква вже не є переслідуваною, як важливо є, щоби ми далі йшли за Христом, щоби ми далі були вірні Йому, щоби ми також той дар віри передавали нашим дітям, нашим внукам, щоб це Слово Боже ширилося в нашому народі.

Здається, що в теперішній час всі люди є віруючі, але навіть тут в нас скільки людей ще є під впливом цього одурманення комуністичної пропаганди і залишаються атеїстами, не вірують в Бога. Або вважають себе віруючими людьми, а є нехрещені, сім’ї невінчані, люди не моляться, не приймають Святі Тайни. То які ж це віруючі люди? Може, вони себе вважають віруючими, але віри в тих людей фактично немає. Можливо, якийсь там зародок є цієї віри, але вона не є вірою, яка спасає людину. І знову ж таки, яка велика відповідальність і обов’язок всіх нас, щоб донести тим людям Слово віри Христа, Слово спасіння. Це обов’язок і мій, як Єпископа, священиків, дияконів, але також і кожного з вас, бо і ви зустрічаєте й живете поряд з тими людьми, спілкуєтесь з ними і, напевне, не раз в розмовах піднімається тема віри. Скільки разів ми чуємо, що люди говорять: «Я комуніст! Я невіруючий!» і т. д. Що зробити, щоби цю скелю невірства і атеїзму роздовбати, щоб достукатися до серця тих людей і привести їх до Христа, дати їм перспективу вічного життя, щоби вони не обмежували себе лише життям тут земним але, щоб поглянули трошки дальше, для чого є створена і покликана людина нашим Творцем?

Дорогі в Христі! Дуже важливим є, щоб були ці слуги Христові, які несуть Слово віри. Як важливо є виховувати в родинах тих, які ідуть на службу Господеві. Як важливо є, щоб матері благословляє своїх дітей – хлопців і дівчат на служіння Богові священиком чи монахом, монахинею. Бо саме вони найперше приносять благословення для своєї сім’ї, для своєї родини, але також і є тим знаряддям в руках Божих, через яке шириться це Слово Боже і Слово віри серед нашого народу. І також тоді змінюється все суспільство. Сьогодні ми чули в Діяннях Апостольських, що Апостоли, які проповідували це Слово, почувши нарікання гелленістів, що занедбано опіку над їхніми вдовами та сиротами, сказали: «Не личить нам лишити Слово Боже і при столах служити», але вони кажуть, «виберіть собі сім мужів повних віри духа та мудрості і ми їх поставимо, щоби вони служили вдовам, сиротам і всім потребуючим». І тоді вибрали сім мужів. Апостоли поклали на них руки, помолилися і благодать Божа зійшла на них. І це були тих сім дияконів, які служили першій громаді християн, служили служінням милосердя. Апостоли служили словом і звершували ламання хліба, звершували Євхаристію, Таїнства, а диякони служили милосердям для тих, хто був в потребі, в різний спосіб для всіх потребуючих. І сьогодні також цей чин дияконський прийме піддиякон Андрій. Він також стане одним з тих дияконів, які звершують служіння милосердя. Але служіння дияконів є багатогранне, воно також включає в себе і проповідування Слова Божого. Ми можемо пригадати собі Степана, котрий був перший серед дияконів, який свідчив перед синедріоном віру в Христа і через те був каменований. Ми його називаємо Первомученик Степан. Коли почалося переслідування громади християн в Єрусалимі, всі розійшлися по різних містах, щоби також звіщати це Слово Боже. Діяння Апостольські розповідають, що Филип, ще один з тих семи дияконів, пішов в Самарію і там проповідував Слово Боже. І багато людей також повірили в це Слово. Не тільки повірили, але й великі знаки Господь робив через нього, оздоровляючи людей. Також цей диякон хрестив людей, бо потім каже, що Апостоли, почувши, що багато повірили в Самарії, послали туди Петра та Йоана, щоби вони передали їм Св. Духа. Ці люди були охрещені в ім’я Пресвятої Тройці, а не прийняли ще Св. Духа, бо диякон не мав цієї влади, щоб передати цього Духа. І саме апостоли цю благодать передали. Як бачимо, що з однієї сторони диякон служить при звершенні Таїнств, але сам не звершує і не здійснює Таїнств. Він служить у справах милосердя, він також проповідує Слово Боже. Він також є одним з тих, який ширить це слово віри.

Сьогодні підчас цієї Святої Літургії відбудеться поставлення нового диякона в нашому Екзархаті. Це є благословенний і благодатний день, тому що Дух Божий сходить на нього, але Він також в особливий спосіб сходить на всіх, які є присутні під час Богослужіння і Таїнства рукоположення – поставлення в диякони. Тому сьогодні молімось всі разом і за мене, щоби я став добрим знаряддям в руках Божих. Молімось також за Андрія, щоби він відкрив своє серце і прийняв благодать Святого Духа, щоб він міг з вірою, любов’ю, в силі та святості служити на славу Богові, на розвиток Церкви, на поширення віри та спасіння у нашому народі. Амінь. Христос Воскрес!

Проповідь Владики Василія (Тучапця) 15 травня 2016 р.Б. у

храмі св. Миколая Чудотворця, м. Харкова.