Епідемія та цифровий світ, як вижити?

Під час епідемії сучасні комп’ютерні технології допомагають нам зберегти важливі елементи нашого повсякденного життя: навчання, роботу та навіть молитву. Однак треба бути обережним щодо ризиків, пов’язаних з цим, щоб віртуальний світ не став альтернативою реального світу. На це звертає увагу о. Лука Пейрон. У туринській єпархії він є координатором цифрового душпастирства.

О. Пейрон зазначає, що попередженням є хікікоморі, тобто люди, які спочатку в Японії, а тепер у всьому світі відмовляються від реальних відносин і закриваються у віртуальному світі. З іншого боку, прикладом і знаком надії під час вимушеної ізоляції є монахи та монахині, які закриваються в монастирі, але при цьому мають відкрите для світу серце.

«Треба бути обережними, щоби не шукати в мережі діяльності, щоб провести час і нудьгу. Цей карантин може стати для нас часом ласки, який допоможе замислитися над собою, побути трохи більше зі собою, зазирнути у своє серце, скориставшись тим, що довкола нас припинилася повсякденна суєта. Ми можемо переосмислити наші стосунки в сім’ї та ті зовнішні, які призупинилися, як повернутися до них після карантину, – сказав о. Лука Пейрон. – Так само Літургії, які маємо в цифровій формі, не повинні стати своєрідною розвагою, а скоріше стимулом повернутися чи розпочати молитву вдома разом з найближчими. Сучасні технології мають допомогти нам стати більш людяними. Це не може бути альтернативою тому, що в нашому людському житті нам не вдається».

О. Пейрон також звертає увагу на той факт, що цифровий карантин, використання в роботі та навчанні різних цифрових платформ змусили нас ділитися багатьма, якщо не всіма, нашими даними. Великий Брат знає, що ми робимо, як працюємо, чим ділимося… і має свої інтереси. Європа з цього погляду дуже слабка, бо не має власної «хмари». Наші дані потрапляють на інші континенти. З юридичного боку все це є законним, але рано чи пізно над цим потрібно серйозно замислитися – додає координатор цифрового душпастирства в Турині.