Фестивалем і свідченням з України почалася Х Всесвітня зустріч сімей
Хітом «Grande amore» (Велика любов) у виконанні італійського тріо «Il Volo» на сцені залу Павла VI у Ватикані ввечері, 22 червня 2022 р., розпочався Фестиваль сімей, свято, яке відкрило Х Всесвітню зустріч сімей, що триватиме до 26 червня. Цей захід, який приймає Римська дієцезія, повинен був відбутися ще минулого року, але через пандемію коронавірусної інфекції його довелося відкласти на один рік.
На зустріч до Риму прибули сім’ї, які є делегатами від єпископатів з усього світу, а паралельні заходи відбуваються на місцях, організовані дієцезіями та єпархіями на місцях. Сім’ї в усьому світі єдналися за допомогою засобів комунікації із подіями у Ватикані, але також Ватикан з’єднався з сім’ями, що зібралися у своїй дієцезії і це було включення з Києва, з римо-католицького храму Успіння Пречистої Діви Марії, під час якого за посередництвом журналістки італійського телеканалу RAI відбулося спілкування з отцем Педро Сафрою та українською сім’єю, що розповіла про досвід переживання війни.
Відкритися на гостинність
Після виклнання всесвітньовідомої композиції «Halleluja» Леонарда Коена у виконання тріо «Il Volo», до учасників заходу приєднався Папа Франциск. Разом з ним прибув також кардинал Кевін Фаррелл, Префект Дикастерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя, який звернувся до Папи з привітальним словом. Далі прозвучали свідчення п’яти сімей про різні аспекти сімейного життя. Зокрема, про покликання до святості говорили батьки К’яри Корбелли, молодої мами, що померла, відмовившись від лікування, що могло зашкодити дитині, яку носила в лоні. Тепер триває її беатифікаціний процес.
Особливо зворушливим було свідчення, яке дала «подвійна сім’я»: Ірина та її донька Софія з України, що є біженцями, які знайшли прихисток у сім’ї П’єтро та Еріки з римського передмістя Ачілії, що мають шестеро дітей. Спочатку Ірина з Києва розповіла свою історію: коли почалися бойові дії, вони залишили свій дім і подалися на захід України, сподіваючись, що все швидко закінчиться. Але через кілька днів чоловік наполіг, аби вони скористалися з нагоди сісти в автобус, який прямував до Італії. «Рішення виїхати не далося легко, воно завдало мені багато болю», – зазначила жінка, зауваживши, що з одного боку, було бажання потрапити в безпечне місце, де не доведеться лякатися сирен повітряної тривоги, а з іншого – почуття непевності та біль розставання з чоловіком і старенькими батьками. «Сьогодні я дякую Богові за те, що поставив на нашій дорозі багато добрих людей, які нам допомогли та виявили своє велике серце, даючи нам допомогу та надію», – сказала Ірина, скеровуючи подяку П’єтро та Еріці, які прийняли їх з великою любов’ю, як також їхнім друзям і парафії за надану підтримку, зокрема, в тому, щоб зробити необхідну хірургічну операцію.
Промовляючи після мами, сімнадцятирічна Софія підкреслила, що їй дуже не вистачає друзів і родичів, які залишилися в Україні, але вона вдячна мамі, яка забрала її подалі від війни. Тепер вона бере участь у безплатних уроках англійської мови, організованих для українців, розпочала заняття бойовими мистецтвами. «Це правда, що зміни не даються легко та викликають страждання, але я впевнена, що це допомагає нам ставати сильнішими. Все це можливе завдяки Богові, Який є добрим і допомагає нам, і завдяки щедрості вас усіх», – сказала дівчина.
Тридцятирічний П’єтро, який десять років тому одружився з Ерікою, представив свою сім’ю, яка сьогодні включає п’ять синів віком від 11 до 2 років і однорічну донечку Терезу. «Ми прийняли Ірину та Софію не тому, що ми якісь виняткові, більше того, ми є слабкими, і подібно до всіх, маємо труднощі в подружжі та з дітьми, але віра в Бога спонукала нас відкритися на гостинність», – сказав він, розповівши про свій досвід Божої допомоги в житті. «Коли я дізнався, що ми матимемо дитину, мені було лише 18», – розповів чоловік, дякуючи за підтримку парафіяльної спільноти. Хоч вони чекали народження дитини, їх заохотили пережити період християнських заручин перед шлюбом. «Господь освітив нашу дорогу, ми одружилися, віра допомогла нам прийняти дітей, яких Бог нам послав, примиритися, просячи прощення та передавати віру своїм дітям. Кажу це, щоби підкреслити, що ми гостимо Ірину та Софію з вдячності Богові, бо можемо лише безкорисливо дарувати ту любов, яку безкорисливо отримали від Бога та від Його Церкви», – наголосив П’єтро.
Еріка зізналася, що коли до них звернулися з пропозицією прийняти Ірину та Софію, це було трохи несподівано, адже «для цього потрібно також відмовитися від деяких своїх звичок». Але від самого початку вони з чоловіком відчували, що це запрошення від Бога «відмовитися від деяких зручностей, щоби прийняти ближніх у важкій ситуації». «Також і для наших дітей це був важливий знак. Під час спільної молитви ми поділилися з ними ідеєю прийняти сім’ю, що втікає від війни, пояснивши їм, що це означає прийняти Ісуса. Вони були дуже задоволені та з нетерпінням чекали на прибуття цієї української сім’ї», – зазначила вона.
Після свідчень до присутніх звернувся Папа Франциск, який прокоментував почуті свідчення, звернувся до всіх сімей світу зі словами заохочення та уділив присутнім своє благословення.
About The Author
