Франція: чим монаше життя приваблює молодь?

Церква у Франції продовжує боротися з кризою покликань до богопосвяченого життя. Однак мотивація молодих монахів змінюється. Вони вступають до монастиря насамперед заради Бога. Вони прагнуть молитви та трансцендентності. Для них важлива літургія. Це генераційний перелом порівняно з попередніми поколіннями, які надавали пріоритет соціальній активності. Переважна більшість нових покликань походять із «дуже католицького» середовища.

Минулого тижня в Парижі відбувся національний Ювілей Богопосвяченого Життя. У ньому взяли участь близько тисячі богопосвячених осіб. Загалом у Франції налічується понад 17 тисяч монахинь, майже 5тисяч онахів, 3тисячі священників та понад 600 богопосвячених дів.

З нагоди Ювілею Богопосвяченого Життя щоденна газета «La Croix» опублікувала результати дослідження, проведеного соціологом релігії Ізабель Жонво, щодо нових покликань до монашества та їх мотивації.

Вони прагнуть молитви і трансцендентності

«До згромадження більше не вступають для виконання конкретних завдань, – зазначає Жонво. – Все, що пов’язано з викладацькою, місіонерською діяльністю чи роботою в лікарні, більше не має значення». Соціолог релігії зазначає, що в нових поколіннях спостерігається «повернення до суто релігійних очікувань, у відповідь на покоління, які були дуже залучені до соціального виміру. Вони прагнуть молитви і трансцендентності», – додає Жонво.

Вони походять із «дуже католицького» середовища

Враховуючи нинішню хвилю навернень у Франції серед молодих поколінь із середовищ, далеких від Церкви, знамено, що ті, які зараз обирають богопосвячене життя, походять із «дуже католицького» середовища. Вісімдесят п’ять відсотків осіб, які нещодавно посвятили своє життя Богові, були охрещені ще немовлятами. 76 відсотків відвідували церкву з батьками щонеділі. Половина були членами скаутських організацій, в основному – Скаутів Європи. Переважна більшість майбутніх монахів були міністрантами.

Покликання, відкрите в молодості

Дослідження підтвердили, що в більшості випадків покликання не з’являлося несподівано, а часто зароджувалося вже в дитинстві та дозрівало з часом у середовищі, сприятливому для духовних пошуків та зустрічей із богопосвяченими особами.

Скаутинг допоміг

Марджорі, яку цитує щоденна газета «La Croix», розповідає, що «вона дуже рано встановила стосунки з Богом завдяки сімейній молитві». У віці 9 років, під час сімейних реколекцій у бенедиктинок вона вперше «відчула покликання». «Бачачи радість сестер і красу їхніх співів, я подумала: «Я хочу стати сестрою»». Вона зізнається, що її пізніша участь у русі Скаутів Європи поступово зміцнювала це бажання.

Бути ближче до Євхаристії

Брат Ніколя-Джозеф, капуцин, зізнається, що у віці 14 років він пережив раптове навернення. «Я був на шкільному подвір’ї і раптом зрозумів, що Бог існує і любить мене». Тоді він попросився служити на літургії, «щоб бути ближче до Євхаристії».

Прагнуть радикальності

Нові монахи та монахині одноголосно свідчать про «прагнення до радикальності». Життя, сповнене молитви та служіння, а також вимоги целібату, здається, приваблюють цих молодих людей, які шукають абсолюту. Вони прагнуть життя, яке вимагає більше зусиль, ніж те, що пропонує суспільство, пише KAI.