Геть, сатано! 5 речей, які кожен повинен знати про екзорцизм

У неймовірно напруженому фільмі Брайана Сінгера “Звичайні підозрювані», допитаних у зв’язку з трагедією, що сталася на борту човна, герой на ім’я Роджер Кінт в один момент вимовляє відомий вислів: «Найбільша хитрість диявола полягала в тому, щоб переконати світ, що він не існує.

Драму, яка випливає з цього спостереження, дуже добре ілюструє випадок 23-річної німецької дівчини Аннеліз Мішель. Помилково пояснена, також з наукових позицій, так звана «справа Клінгенберга» мала великий вплив на послаблення душпастирства екзорцизмів на католицькому Заході, а особливо в самій Німеччині. Отже, що повинен знати кожен католик про екзорцизм, щоб не піддатися спокусі диявола не вірити в існування персоналізованого зла?

Коли 1 липня 1979 року 23-річну Аннеліз Мішель знайшли мертвою у своєму ліжку, про справу негайно повідомили в прокуратуру, оскільки стан померлої німецької студентки педагогічного факультету вказував на неприродну причину смерті. Перед судом постали батьки молодої жінки та двоє священиків. Усі вони були визнані винними в недбалості через те, що не надали Аннеліз необхідної медичної допомоги. У ході справи виявилося, що перед її смертю сальваторіанин о.Арнольд Ренц, якому допомагав парох Ернст Альт, за наказом єпископа Вюрцбурга о. доктор. Юзеф Штангль деякий час здійснював над нею ритуал екзорцизму Католицької Церкви.

Смерть одержимої демоном мешканки баварського містечка Клінгенберг викликала величезний резонанс, в результаті чого у 1980-х роках світом німецьких ЗМІ прокотилася дискусія, яка виявила необізнаність щодо феномену одержимості та офіційного екзорцизму. Не тільки було відкинута одержимість Аннеліз Мішель, але й була виключена сама можливість справжнього оволодіння дияволом.

Такий підхід явно суперечить вірі Церкви, про що навіть ліберальний теолог Карл Ранер згадував такими словами: «Фундаментальна можливість диявольської одержимості повинна бути кваліфікована принаймні як теологічно певна наука, тоді як слід зазначити, що Поняття одержимості, на відміну від демонічної спокуси та іншого реального впливу на людину, не дуже зрозуміле, лише відносне і має великий масштаб варіацій.

Отже, що повинен знати кожен католик про екзорцизм, щоб не піддатися спокусі диявола не вірити в існування персоналізованого зла?

Екзорцизм – це молитва
Екзорцизми — молитви-накази, звернені до одержимої людини, якими іменем Бога (Пресвятої Трійці, Ісуса Христа) виганяють злий дух з людей, місць і предметів. Слід зазначити, що екзорцизм не є магічною практикою, а формою сакраменталу (ККЦ 1673). Їхнє виконання резервується за католицьким священиком (ККЦ 1172). Це робиться тільки силою Самого Бога і силою Його благодаті. Це не вигнання духів померлих або, як пропонують спіритисти чи окультисти, усунення негативної енергії.

У католицькій традиції екзорцизм поділяється на великий урочистий або публічний і малий, другорядний, простий або приватний. Малий екзорцизм – це найчастіше екзорцизм хрещення. Ця форма визначається як молитва про визволення, тому що лише про «великий» екзорцизм можна говорити в строгому значенні.

«Великий» екзорцизм використовується в ситуаціях диявольської одержимості і відбувається від імені Церкви, зазвичай на основі Римського ритуалу. Кожен екзорцизм в основному має імперативну форму або благальну. Молитва про звільнення – це в строгому сенсі молитва про позбавлення від впливу демона без звернення до нього, а шляхом звернення безпосередньо або через святих, ангелів, Богородицю – до Бога. Отже, це завжди благальна форма.

Екзорцизм є наслідком спасенної місії Христа

Важливим елементом месіанської діяльності Христа був екзорцизм одержимих. Як писав кардинал Ратцінгер: «Екзорцизм над світом, засліпленим сатаною, невіддільний від духовного шляху Ісуса, в центрі як Його, так і Його учнівської місії». Вигнання демонів було одним із доказів спасительної місії Сина Божого. Апостол Іван зазначає, що Ісус прийшов у цей світ, щоб зруйнувати діла диявола (пор. 1 Ів. 3, 8). Хоча ця діяльність не на першому плані, вона одна з найважливіших.

Апостоли, послані для проповіді Євангелія, також отримали особливий дар влади над злими духами. Про це говорить св. Лука: «Господи, і демони коряться нам в ім’я Твоє» (Лк. 10:17). Також сьогодні Церква подібним чином підтверджує силу (над злими духами) імені Ісуса. Тому наведений текст з Євангелія не слід сприймати лише як історичний пережиток минулого чи абстракцію.

Екзорцизми належать до євангельських фактів

Євангелія в 50 місцях розповідають про дію демона. Ісус і євангелісти розрізняли вигнання бісів і зцілення хворих. Натхнені автори також намагалися відрізнити хвороби від демонічного втручання, показуючи, що не всі звільнені Ісусом від демонів страждали від якоїсь хвороби, так само як не всі хворі душею чи тілом були одержимі. В євангельських описах демонічні втручання справляють враження певних хвороб, наприклад, коли йдеться про німого чи глухого духа. Але це не те саме, що хвороба чи гріх. Тому екзорцизми мають свою специфіку, яку не слід плутати з цілительством.

Ознаки, що вказують на необхідність екзорцизму

У 1614 році за рішенням папи Павла V був опублікований Римський ритуал, який включав критерії діагностики справжньої диявольської одержимості. До того часу це визнання здебільшого покладалося на здоровий глузд священиків. Французький священик і католицький богослов Рене Лорантен коментує текст Римського Ритуалу, який діє й сьогодні, на додаток до Нового Ритуалу: «розважливо відредагований, він заохочує нас розрізняти одержимість і хворобу. Це прояв відкриття паранормальному. Практикуючі екзорцисти знайомі з нормами, які там містяться.

Ознаки одержимості, висвітлені в Ритуалі, вказують на «розмову незнайомими мовами, відкриття далеких і прихованих речей, демонстрацію фізичної сили набагато більшої, ніж людська природа» та «багато інших ознак, завжди в поєднанні із сильною огидою до сакрального, а точніше до того, що є святим у християнському розумінні та за критеріями Католицької Церкви (таїнства, сакраменталії, мощі святих і навіть освячені предмети). Вказівки Ритуалу 1614 року діють донині. Їх також продовжує Ритуал 1999 року, до якого формулюються певні застереження, такі як, наприклад, піддатися впливу парапсихології, що виявляється у зменшенні небезпеки окультизму в одержимості та його значення в демонології. Екзорцисти, які продовжують стару традицію, помічають більшу ефективність формули старого ритуалу.

Екзорцизм викликає «серйозні труднощі для сучасної людини»

Досвідчені екзорцисти (єпископи та єпархіальні священики) іноді шкодують про скорочення різноманітних реформ традиційних текстів, які стосуються, наприклад, сатани. Три імперативних екзорцизму хрещення було вилучено з обряду хрещення, замінивши їх двома благаючими формулами, в яких «ім’я Сатани постає в загадковій формі, здатній задовольнити прихильників символічної теорії» (Р. Лорентен). Новий літургійний обряд екзорцизму не включав формулу екзорцизму, що передує освяченню солі, святої води та олії. «Вважають, — прокоментував Лорентен, — сакраменталії застарілими, але ті, хто веде духовну війну, сьогодні виявляють їхню користь. Сатана відчуває їх, як опік». Новий Кодекс канонічного права (1983) скоротив до одного канону (№ 1172) чотири канони, які були в Кодексі 1917 року.

Зменшення вмісту, пов’язаного зі злим духом, можна розглядати як ознаку часу. Цікаво, що реформи, що скорочують екзорцизм разом із маргіналізацією демонології в Церкві, збіглися з експансією сект і окультних і сатанинських рухів, Нью-Ейдж, розвитком так званої парапсихології. Сьогодні поклоніння сатані набирає сотні тисяч послідовників. Незважаючи на це, багато священнослужителів продовжує брати участь у демонтажі нібито застарілої віри в диявола. Цей процес почався в 17 столітті і триває досі. Знаковим моментом у цьому процесі стало скасування рукоположення екзорциста на свято Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня 1972 р.).

Тому було б сатанинською брехнею сказати, що діяльність демонів у християнських країнах припинилася. Боротьба за душу людини, як стверджували отці пустелі, триває до кінця її життя. Ця битва яскраво відображена в цитаті з Першого послання св. Петро: «Будьте тверезі! Стережіться! Ваш супротивник, диявол, ричить, як лев, шукаючи, кого б пожерти!» (1 Петра 5:8-9).