Г.К. Честертон: “гей подружжя” – це ні не гей, ні не подружжя

Одним з нагальних у часи Честертона було питання “контролю народжуваності”. Він не тільки заперечував ідею, він заперечував сам термін, тому що термін означав протилежність того, про що йшлося. Малося на увазі не народжуваність і не контроль. Я можу тільки уявити, що у нього були б такі ж заперечення стосовно “ґейських подруж”. Ідея є помилковою, але так само помилковою є і сама назва. “Гей подружжя” – це ні не гей, ні не подружжя.

Честертон був настільки послідовно правий в своїх висловлюваннях і пророцтвах, бо розумів, що всі напади на сім’ю є шкідливими для суспільства. Саме тому він виступав проти євгеніки і контрацепції, проти розлучення і “вільного кохання” (ще один термін, якого він не сприймав через його нечесність), проти найманого рабства і примусової, спонсорованої державою освіти і матерів, які наймають інших людей робити те, що матері повинні робити самі. Можна з упевненістю сказати, що Честертон виступав проти кожної тенденції і примхи, що отруює нас сьогодні, тому що кожна з цих тенденцій і примх підриває сім’ю. “Великий Уряд” намагається замінити авторитетність сім’ї, і “Великий Бізнес” намагається замінити автономію сім’ї. Існує постійний комерційний і культурний тиск на батька, матір і дитину. Їх зведено до мінімуму, маргіналізовано і … висміяно. Але, як каже Честертон, “цей трикутник трюїзмів – батько, матір і дитина неможливо знищити; знищеними можуть бути ті цивілізації, які ігнорують його”.

Останній напад на сім’ю не є ні останнім, а ні найгіршим. Ті, хто намагаються виступити проти нормалізації ненормального стикаються з “або лайкою або мовчанням”, як було з Честертоном, коли він намагався сперечатися з дивакуватими філософіями, що просувались більшістю газет того часу. У 1926 році він попереджав: «Наступною великою єрессю буде напад на мораль, особливо сексуальну мораль”. Його попередження залишилося без уваги, і сексуальна мораль поступово загнила. Та пам”ятаймо, що це почалося з контролю народжуваності, який є спробою створити секс заради сексу, замінюючи акт любові актом егоїзму. Просування і прийняття неживого, безплідного, егоїстичного сексу логічно прогресувало до гомосексуалізму.
Честертон показує, що проблема гомосексуалізму, як ворога цивілізації, досить стара. У Вічній Людині, він описує поклоніння природі і “просто міфологію”, яка породила збочення серед греків. “Так як вони стали неприродніми, поклоняючись природі, так вони фактично стали нелюдськими, поклоняючись людині.” Кожен молодий чоловік, каже він, “хто має щастя виростати у здоров’ї і простоті” природним чином спростовує гомосексуалізм, бо “це не відповідає дійсності людської природи чи здоровому глузду”. Він стверджував, що якщо ми намагаємося ставитись байдуже до цього, то ми обманюємо себе. Це “ілюзія фамільярності,” коли “збочення стає звичаєм.”

У Єретиках Честертон майже робить пророцтво про зловживання словом “ґей”. Він пише про “дуже потужню і дуже спустошувальну філософію Оскара Уайльда. Це релігія “лови момент”. “Лови момент” означає, “робити все, що вам хочеться, і не думати про наслідки, жити тільки даним моментом”. Але релігія “лови момент” не є релігією щасливих, а дуже нещасних людей. Є безвихідь, а також нещасливість у ній. Коли секс є тільки хвилинним задоволенням, коли він не пропонує нічого, окрім себе, це не приносить ніякого задоволення. Він дослівно є безжиттєвим. І, як пише Честертон у своїй книжці Св. Франциск Ассизький, хвилинний секс перестає бути слугою, він стає тираном. Це, мабуть, найглибший аналіз проблеми гомосексуалів: вони є рабами сексу. Вони намагаються “перекрутити майбутнє і скасувати минуле”. Їм потрібне звільнення.

Гріх має наслідки. Та Честертон завжди стверджує, що ми повинні засуджувати гріх, а не грішника. І ніхто не проявляє більше співчуття до переможених, ніж Честертон. Про Оскара Уайльда, якого він називає “головою декадентів”, він говорить, що Уайльд зробив “жахливо неправильно”, але і страждав жахливо за це, перебуваючи в страшній тюрмі, де був забутий усіма людьми, які раніше підбурювали його кавалерське бунтарство. “Його життя було повним в тому жахливому сенсі, в якому ваше і моє життя є неповними, так як ми ще не заплатили за наші гріхи. У цьому сенсі можна було б назвати це ідеальним життям, як дехто каже про ідеальне рівняння; воно скасовується. З одного боку ми маємо здоровий жах зла; з іншого – здоровий жах покарання”.

Честертон називав гомосексуальну поведінку Уайльда “цивілізованим” гріхом, що був гірше недуги серед багатих і культурних класів. Це був гріх, який ніколи не був спокусою для Честертона, і він каже, що невеликою чеснотою для нас є ніколи не зробити гріха, до якого нас не спокушувано. Це ще одна причина, чому ми повинні ставитися до наших гомосексуальних братів і сестер зі співчуттям. Ми знаємо власні гріхи і недоліки досить добре. Філон Олександрійський сказав: “Будьте любязні. Кожен, кого ви зустрічаєте, веде жахливий бій. “Та співчуття ніколи не повинно іти на компроміс зі злом. Честертон вказує на баланс, де наша істина не повинна бути безжальною, але і не може наше співчуття бути неправдивим. Гомосексуалізм є розладом. Він суперечить порядку. Гомосексуальні дії є гріховними, тобто, вони суперечать Божому порядку. Вони ніколи не можуть бути нормальними. І що ще гірше, ніколи не можна тримати їх на одному рівні. Як знаменитий детектив Честертона, отець Браун каже: “Люди можуть тримати свого роду рівень добра, але жодна людина ніколи не була в змозі тримати на одному рівні зло. Ця дорога веде вниз і вниз “.

Шлюб існує між чоловіком і жінкою. Таким є порядок. І католицька церква вчить, що це є сакраментальним порядком з божественними наслідками. Світ зробив посміховисько шлюбу, яке тепер досягло кульмінації у гомосексуальних союзах. Але то були гетеросексуальні чоловіки і жінки, які простелили шлях до цього розпаду. Розлучення, яке є ненормальною річчю, тепер вважається нормальною. Контрацепція, інша ненормальна річ, тепер важається нормальною. Аборт, як і раніше, не є нормальним явищем, але це законно. Визнання гомосексуального “шлюбу” законним не зробить його нормальним, але додасться до замішання часів. І це додасться до низхідної спіралі нашої цивілізації. Та пророцтво Честертона залишається: Ми не будемо здатні знищити сім’ю. Ігноруючи сім”ю, ми просто нищитимо себе.

Dale Ahlquist, crisismagazine.com