Глава УГКЦ у 362-й день війни: На Запоріжжі відбуваються масові депортації

Предстоятель зазначив, що впродовж останньої доби на лінії фронту тривають тяжкі бої. Ворог зібрав велику силу і штурмує позиції українських військ, обстрілює мирні міста та села, систематично знищуючи життєво важливо інфраструктуру.

«Але цього ранку ми завдяки Божій милості та мужності українського війська знову побачили світло денне, стоїмо перед Божим обличчям і хочемо, щоб нас почув увесь світ, усі люди доброї волі», — сказав Глава Церкви.

За його словами, ворог нищить українську землю, довкілля, природу. «Відкриваючи шлюзи на Каховському водосховищі, він значно знизив рівень води. Внаслідок цього зменшується водозабір з водосховища — багато міст і сіл на березі Дніпра не мають доступу до питної води. Також є загроза нормальному процесові охолодження атомних реакторів на Запорізькій атомній електростанції. Ворог займається екоцидом», — сказав Блаженніший Святослав.

Глава Церкви згадав ув’язнених священників в окупованому Бердянську — о. Івана й о. Богдана — молімося і робімо все, що можемо, аби звільнити їх із лабет російської катівні.

У цей день духовний лідер продовжив роздуми над християнським і людським особистим покликанням кожного з нас.

«Недостатньо лише один раз у житті зрозуміти, до чого мене кличе Господь, лише один раз сказати Йому „так“. Відповідати на покликання треба щодня, щоранку, кожного життєвого рішення», — переконує Предстоятель.

За його словами, головними особами, які допомагають людині пізнати покликання, є її батьки. «Трапляється, що батьки, намагаючись допомогти дитині вибрати професію чи навіть життєвий стан, проєктують на неї власні нереалізовані мрії, бажання. Це неправильно, бо кожна дитина унікальна, має свою життєву дорогу», — сказав архиєрей і наголосив, що це неправильно, бо кожна дитина унікальна. Кожна людина має власну життєву дорогу. Кожного Господь Бог кличе по-своєму.

Тому батьки не повинні забороняти дитині самій вибирати стан життя: одружений чи неодружений. А також не повинні вибирати їй чоловіка чи дружину. Вони повинні дати можливість дитині самій свідомо і добровільно, у повній свободі зробити той вибір, який показує, до якого кличе Господь Бог, за виявом власного сумління.

«Батьки мають щиро допомогти дитині розібратися з покликанням, а не вибирати замість неї. Не повинні накидати своєї думки чи примушувати до вибору певного фаху. Щоб покликання могло бути належно розпізнане, батьки мають придивлятися до дитини, до її справжніх уподобань і вмінь, пам’ятаючи, що син чи донька не є їхньою власністю і що батьківський чи материнський погляд на щастя нащадків може бути суб’єктивним», — вважає Блаженніший Святослав.