Глава УГКЦ у 364-й день війни: Належна увага до ролі та місії мирян у Церкві — ключ до успіху нашого душпастирства

Предстоятель зазначив, що в ці хвилини в Україні знову лунають сирени повітряної тривоги, знову гримлять вибухи від російських ракет, бомб, гармат. Тяжкі бої йдуть на Сході Батьківщини. За ранковими повідомленнями, ворог намагається прорвати оборону українських військ у кількох місцях, зокрема на Донбасі. Ми знаємо, що за останню добу щонайменше біля семи населених пунктів вдалося відбити наступи ворожих військ.

«Знову зойк, плач із української землі лунає до неба і стукає до сумління кожної людини доброї волі. Ми сьогодні молимося за всіх загиблих. Хочемо огорнути любов’ю всіх поранених, підтримати жертв цієї війни. Водночас хочемо, щоб увесь світ почув: Україна стоїть і цього дня! Україна бореться з ворогом, який перевищує нас і за кількістю, і за інтенсивністю застосування зброї!».

Духовний лідер продовжив роздуми над плеканням покликання у церковній спільноті. «Бажаю нагадати всім, що більшість членів наших парафії становлять миряни. Кожен душпастир, уся наша церковна спільнота має особливо плекати покликання мирян до місії у своїй Церкві. Завдання єпископів і священників — розрізняти дари Духа Святого, Божі дари, які мають наші миряни, і допомогти останнім поставити ці дари на служіння своїй громаді зокрема і Церкві загалом», — сказав Блаженніший Святослав.

На переконання Глава Церкви, належна увага до ролі та місії мирян у Церкві — ключ до успіху нашого душпастирства. Священник не повинен заміняти всіх, усе контролювати, натомість має плекати покликання активних мирян, їм довіряти. Завдяки цьому Церква усвідомить, що ми є спільнотою обдарованих людей.

Миряни ж повинні відчути відповідальність за свою Церкву, долучатися до різних справ у своїй громаді.

Кожна наша громада, парафія повинна особливо плекати покликання до подружнього стану. «У Католицькій Церкві, — зазначив Предстоятель, — ми розрізняємо два етапи підготовки до подружжя — віддалений і безпосередній. Люди мають навчитися будувати здорові стосунки з іншими, зокрема зі старшими і молодшими від себе. Однак той, хто покликаний до подружнього життя, особливо повинен навчитися будувати чисті, здорові, глибокі людські стосунки з особою протилежної статі. А всі ми маємо навчитися любити. Підготування до подружжя — це виховання до здатності любити».

Жоден священник, наголошує Глава Церкви, не має права уділити Таїнство Шлюбу без належної підготовки наречених, які повинні усвідомити зміст свого покликання до подружнього життя, до відповідального батьківства і материнства та свідомо й добровільно прийняти всі блага подружнього життя: плідність, вірність і нерозривність у любові.

«Наша Церква, — зауважив духовний лідер, — має великий дар одруженого священства. Подружжя наших священників повинно бути взірцем християнського подружжя для всіх, хто шукає прикладу сімейного християнського життя. Тому душпастир, особливо одружений, повинен належно готувати наречених до одруженого стану та супроводжувати їх у перші роки подружнього життя».