Глава УГКЦ у день пам’яті Андрея Шептицького: «Щоб завершився процес беатифікації митрополита Андрея, потрібно його любити»

Із Главою УГКЦ співслужили: архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк, єпарх Сокальсько-Жовківський Михайло Колтун, єпарх Самбірсько-Дрогобицький Ярослав Приріз, єпископ єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні Кеннет Новаківський, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії Григорій Комар, єпископ-помічник Львівської архиєпархії Володимир Груца, єпископ-помічник Сокальсько-Жовківської єпархії Петро Лоза, а також чисельне духовенство Львівської архиєпархії.

З проповіддю до вірних звернувся єпарх Самбірсько-Дрогобицький преосвященний Ярослав Приріз.

На початку проповіді владика Ярослав словами апостола Павла «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг…» узагальнив життя, невтомну працю і жертву наступника апостольського служіння – слуги Божого Праведного митрополита Андрея Шептицького, який, на його переконання, посвятив себе спасінню людських душ, єдності Христової Церкви на помісному і вселенському рівнях та прославі Божого імені серед нашого народу.

«Сьогодні виповнюється 77 років з дня переставлення Праведного митрополита Андрея Шептицького. Ми відзначаємо цю дату в незалежній Україні та у вільній УГКЦ. Проте ми повинні бути свідомі, що життя великого митрополита було сповнене тією борнею, завдяки якій ми маємо незалежну Україну, вільну Церкву й український народ як націю», – наголосив проповідник.

Архиєрей звернув увагу на те, що ревною молитвою, важкою працею і наполегливим служінням Андрей Шептицький заклав фундаменти, на яких через кілька десятків років відновилася Українська Держава і воскресла катакомбна Церква. «Це на його проповідях і посланнях виховувався окупований різними режимами український народ, це завдяки створеним ним структурам жила національна ідентичність нашого народу, це завдяки його прямій підтримці поставала ціла плеяда українських інтелігентів та церковних діячів, і Церква змогла пройти крізь терні катакомб та наприкінці 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст. сягнути світла воскресіння. Це він засіяв зерна правди, які проросли пагінцями на духовній і національній ниві. Але підливати, плекати та оберігати їх тепер маємо ми», – підкреслив він.

«Аналізуючи життєвий шлях митрополита Андрея, бачимо, що він – особа багатогранна. Митрополит звертає свою увагу на такі речі, як творення нації, державне будівництво, культура, освіта, економіка, соціальна сфера тощо. Він робить це не тому, що мав намір стати політиком, економістом чи державним діячем, але тому, що цього вимагало його розуміння завдань як Христового пастиря», – переконаний владика Ярослав.

«Пам’ятаймо, що Він жив і творив не в період щасливого національного відродження, а у міжвоєнні та воєнні часи, коли політична ситуація і міжнаціональні взаємовідносини в Галичині були далеко непрості», – наголосив проповідник.

«Усе життя митрополита зводилося до однієї глибокої основи – духовності і святості. Вона була не лише однією з багатьох граней його особи, а й тим чинником, який визначав усе інше в його житті. Був він людиною не тільки незвичайних людських якостей, а й надзвичайних християнських чеснот. Тому сьогодні ми всі з великим нетерпіння очікуємо на логічне завершення його беатифікаційного процесу, розпочатого ще 1955 року Божого», – сказав єпарх Самбірсько-Дрогобицький.

«Чого можемо навчитися від нашого великого батька Андрея Шептицького ми, що живемо у ХХІ ст.? Наш світ має свої виклики і проблеми, які колишуть човен Христової Церкви. Як вистояти в цих умовах? На що маємо звернути увагу? – запитує владика Ярослав і відповідає: – Соціальна активність – це добре, але нею не вичерпується наше життя. Просвітництво – це потрібно, але не найголовніше. Душпастирство – дуже важливе, але за умови, що воно має надійний двовимірний компас діяння: вертикальний – Божий і споглядальний та горизонтальний – людський, у служінні про об’явлене спасіння у Христі Господі. Тож уважаю, що основне для нас – глибоке духовне життя і правдиве свідчення вірності Богові у всіх вимірах нашого життя. Це стосується і кожного вірного зокрема, і кожної нашої парафіяльної спільноти, і нашої Церкви загалом».

На переконання проповідника, якщо будемо жити богослужбовою молитвою і глибоким духовним життям, то зі спілкування з Богом знайдемо правильні відповіді і розв’язки тих проблем та викликів, які посилає нам цей світ. Тому молімося за прославу праведного митрополита Андрея славою святих, закликав єпископ, але вже тепер, споглядаючи його праведне і святе життя, наслідуймо його і самі прямуймо до святості.

«Нехай велична постать праведного слуги Божого митрополита Андрея Шептицького і сьогодні буде нам прикладом та натхненням для плідної праці на благо нашої Церкви і нашого багатостраждального українського народу», – побажав на завершення преосвященний Ярослав.

У подячному слові Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав висловив вдячність Львівському митрополиту, а також усім присутнім єпископам, священникам і мирянам за можливість звершити соборну молитву за прославу праведного митрополита Андрея Шептицького. Відтак Глава Церкви акцентував, що справа беатифікації митрополита Андрея – у руках кожного вірянина.

«Поминаючи митрополита Андрея, ми нині молилися не за його упокій, відпущення гріхів, а за його прославу. Молимося за те, щоб Господь Бог, який вже має його серед своїх святих у небі, виявив цю славу святих в його особі тут, на землі, на престолах Христової Церкви. Ми працюємо, молимося, щоб якнайшвидше завершився процес його беатифікації. Для цього потрібно багато і мало – любити митрополита Андрея. Потрібно шукати в нього допомоги в наших духовних шляхах. Бо він творить чуда для наших людей. Але не всі мають відвагу про це свідчити. Коли хтось отримав ласки за посередництвом праведного митрополита Андрея – повідомте про це! Це так потрібно, щоб той беатифікаційний процес нарешті завершився», – наголосив Отець і Глава УГКЦ.

На завершення Блаженніший Святослав звершив молитву за прославу Праведного митрополита Андрея в крипті архикатедрального собору Святого Юра.