Глава УГКЦ в Долині очолив святкування з нагоди 100-річчя від дня народження Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала (Любачівського)

Ми вдячні сьогодні цій долинській землі за те, що дала УГКЦ і українському народові такого провідника, яким був Отець і Глави УГКЦ Мирослав Іван (Любачівський). Цього дня ми святимо вперше в історії нашої Церкви пам’ятник, який споруджений на його честь. Адже Церква має святий обов’язок пам’ятати своїх наставників і дякувати Богу за дар їхнього життя і служіння.

Про це сказав Глава і Отець Блаженніший Святослав у проповіді під час Архиєрейської Божественної Літургії, що відбулася в храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ в Долині, що на Івано-Франківщині, 10 серпня 2014 року з нагоди 100-річчя від дня народження Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала (Любачівського).

Продовжуючи проповідь, Першоієрарх Церкви зазначив те, що багато людей сьогодні себе запитують про те, як можна бути святим у грішному світі. «Жити по-християнськи означає покладати всю свою надію на Бога. Це означає те, що наскільки людина поєднана вінцем віри із своїм Спасителем, настільки вона здатна перебороти зло добром», – пояснив він.

Розмірковуючи про життя Кардинала Мирослава Івана Глава УГКЦ зауважив, що слова «Господь – кріпость моя» – стали гаслом життя його попередника. За словами проповідника, коли Блаженніший Мирослав Іван залишив Долину, він занурився в буремне життя стрийської гімназії, де творилися закутки українського визвольного руху. Згодом він навчався у Львівській Богословській Академії. Потім у найнебезпечніші роки в Європі вчився в Австрії і Римі. «Усе своє життя він ішов поверх розбурханого моря, цілковито довіряючи своє життя Богові. Саме його Господь покликав повернути до княжого Львова освідок УГКЦ з вигнання до додому», – додав він.

За словами Блаженнішого Святослава, згодом «цей провідник УГКЦ і народу тріумфально повернувся на Батьківщину, яка теж тоді була подібна на розбурхане море». «Проте він з постаттю молитовного і лагідного старця, тримаючи Ісуса за спасительну руку, провадив човном Церкви», – підкреслив Предстоятель Церкви.

Насамкінець Блаженніший Святослав додав, що саме Кардинал Мирослав Іван 20 років тому поставив його у сан ієрея, а згодом скерував теперішнього очільника УГКЦ на студії до Рима.

«Скарб життя Блаженнішого Мирослава Івана важливо зробити скарбом особистого життя віруючих людей в сучасному світі», – сказав наприкінці проповіді Глава Церкви.

Урочистості з нагоди 100-річчя від дня народження Блаженнішого Мирослава Івана Кардинала (Любачівського) продовжилися освяченням пам’ятника на його честь. Після цього Глава Церкви поспілкувався із представниками місцевих мас-медіа.

Трохи згодом Блаженніший Святослав освятив пам’ятник подружжю Омеляну та Тетяні Антоновичам.

Додамо, що Омелян Антонович свого часу реконструював корпус Бакалаврської бібліотеки Києво–Могилянської академії, реставрував будівлі Львівської національної бібліотеки імені Василя Стефаника, у Долині відновив церкву ХVІІ століття, музей «Бойківщина» ім. Тетяни та Омеляна Антоновичів та пам’ятник «Борцям за волю України». Понад півсотні відомих діячів у галузях української історії, політики і культурології удостоєні відзнак Фундації Антоновичів. Подружжя заснувало її у США три десятиліття тому. Лауреатами премії стали такі знакові постаті вітчизняної літератури, як Василь Барка, Василь Стус, Іван Дзюба, Микола Вінграновський, Іван Драч, Юрій Андрухович, Оксана Забужко. З–поміж неукраїнців нею нагородили авторитетного політика Збігнева Бжезінського за книгу «Велика помилка: народження і смерть комунізму в двадцятому столітті».