Голова ПМВ у Римі розповів про ситуацію українських мігрантів в Центральній та Західній Європі

Голова ПМВ владика Йосиф Мілян на пленарному засіданні РОАКО у Римі представив ситуацію українських мігрантів в Центральній та Західній Європі.

Владика відзначив, що із зростанням наших громад за кордоном зростає необхідність добре приготованого клиру. Тож ПМВ шукає кандидатів і є посередником та гарантом між двома єпископами – тим, який відпускає, та тим, який приймає. ПМВ випрацював трьохсторонню угоду для кандидата та єпископів щодо прийняття до праці, а також документ-контракт з правами та обов’язками священика душпастиря за кордоном «правильник скерування і відкликання священика на служіння за кордоном».

“Справа специфічного вишколу священиків та семінаристів, призначених на служіння за кордоном, є нагальною і пріоритетною нашою турботою. Наше завдання – приготувати священика з огляду на знання мови, культури і традиції латинської Церкви. Маємо добрий досвід у Іспанії та Португалії із семінаристами. Місцеві Єпископи їх прийняли на навчання в свої семінарії. Формуючись в тому контексті, в майбутньому вони зможуть служити як для вірних УГКЦ, так і для вірних в тих дієцезіях”, – зазначив Владика Йосиф.

Кожного року, відзначив єпископ, щоб допомогти душпастирям та катехитам, ПМВ організовує для них щорічні сесії формаційних семінарів.

Також, наголосив Голова ПМВ, на нинішньому етапі зростання і розширення наших спільнот в країнах Центральної і Західної Європи є пріоритетним питання власних приміщень. “Болючою темою є місця для богослужінь та катехизації. У Центральній і Західній Європі ми не маємо власних сакральних споруд і зазвичай користаємо з милосердя місцевих спільнот. В таких храмах богослужіння відбувають почергово, але неодноразово стають причиною конфліктів та непорозумінь. Якщо для Богослужінь ми ще можемо знаходити відповідні години, щоб не перешкоджати у літургійному житті вірним Латинського обряду, які гостинно нас приймають, то по відношенню до катехизації і християнського формування в своєму обряді наших дітей та молоді маємо великі труднощі. Якщо не шукатимемо, як зарадити цьому якнайшвидше, ми просто втратимо дітей, а в майбутньому не матимемо молоді”, – підкреслив Владика Йосиф.

Говорячи про небезпеки для спільнот, Голова ПМВ відзначив, що труднощі є як внутрішні, так і зовнішні.

Так перша внутрішня складність стосується клиру і національного координатора згідно з приписами Інструкції «Erga migrantes…». “На початку була співпраця між Церквою, яка приймала, та Главою УГКЦ. На сьогодні ця вказівка інструкції ігнорується. В цьому питанні необхідний більший діалог між нашими Церквами. Багато чого залежить від чисто людського фактору. Душпастирство мігрантів є спільною справою, через що співпраця між Церквою «відбуття» і Церквою «прибуття» мігрантів є просто необхідною і конечною”, – зауважив єпископ.

Іншою внутрішньою проблемою має більше культурно-політичну складову, відзначив Владика Йосиф. “У контексті подій в Україні (четвертий рік триває війна) чимало людей приходить до нашої церкви за кордоном та ідентифікується з нею тому, що розділяє ті самі цінності, ту саму соціальну доктрину. Дуже часто фіктивні громадські організації, які, замість дбати про єдність спільноти, через політичні переконання її розділяють. Тому роль священика є дуже важлива. Своєю працею і християнським свідоцтвом він зберігає спільноту від поділу, а часто запобігає йому. В цій ситуації намагаємося зарадити нашими ініціативами, однією з них є Форум для Українських мігрантів Центральної та Західної Європи”, – зазначив Голова ПМВ.

Він також наголосив на необхідності організації служіння для українських студентів – і це є ще не опанована царина і виклик для Церкви. Адже за даними українських досліджень на навчання за кордоном на 2016 рік виїхало понад 66 тис осіб.

“Третьою внутрішньою проблемою спільноти є неможливість запевнити відповідної катехитично-просвітницької діяльності серед наших дітей та молоді через брак фінансової підтримки для оплат оренд за приміщення та придбання необхідного катехитичного матеріалу (підручників, зошитів, аудіовізуального матеріалу) і утримання катехитів, організації літніх християнських таборів. Самі парафіяльні спільноти не можуть подолати ці труднощі”, – наголосив єпископ.

Говорячи про зовнішні труднощі, владика відзначив, що це незрозумілий страх перед іншим обрядом у Католицькій Церкві і упередження до традицій.

Владика Йосиф підкреслив, що сучасна ситуація вимагає більш стратегічних кроків для вирішення питання душпастирства вірних тієї чи іншої Східної Церкви, зокрема створення нових ієрархічних церковних структур у країнах Західної Європи – там, де їх немає. “В Португалії, Іспанії, Італії ми маємо подбати за структуру нашої церкви для кращого супроводу як вірних, так і самих священиків. Думаю, що присутність Єпископа була б нагодою для більшого діалогу. Таке рішення Апостольського Престолу могло б запобігти асиміляції наших вірних. Мігрант, що залишив дім, має право мати у новій країні Батьківщину та Церкву. На жаль, маємо сумний досвід в історії Української Церкви в діаспорі через неадекватну політику Церкви: незнання ментальності вірян спричинило їх відступництво та перехід до православних спільнот, латинізацію, заборону служити одруженому духовенству, насильний перехід на григоріанський календар тощо. Після створення нових ієрархічних структур стануть можливими краще пізнання та збагачення один одного, допомога місцевим Церквам оживляти християнські цінності Європи”, – наголосив Голова ПМВ.

Владика Йосиф також розповів про діяльність Пасторально-міграційного відділу. І відзначив, що в планах ПМВ – створення «Місійного Інституту» та «Пасторально-Місійного Фонду». “Інститут дав би можливість більш самобутнього існування нашого відділу і приготування кадрів, їхнього інформування та всебічного формування. Натомість Фонд був би підставою і фундаментом для нашої праці, підтримкою душпастирів і громад, катехитичних проектів тощо”, – резюмував владика.

20-22 червня в генеральному домі Отців Єзуїтів в Римі проходить 91-ша Пленарна Асамблея Зібрання у справі допомоги Східним Церквам (РОАКО), організована Конгрегацією Східних Церков.