«Господь утре сльози матерів України тоді, коли остатній ворог буде вигнаний з нашої Батьківщини», – Глава УГКЦ у 83-й день війни

Предстоятель відзначив, що вся Донеччина і Луганщина у вогні. Продовжується так званий ракетний тероризм. Російські ракети знову влучили в поранену Чернігівщину. Найбільшого за час війни ракетного обстрілу зазнала Львівщина. Також потерпає від ракетних ударів Одещина, зокрема з боку Чорного моря.

«Але Україна стоїть. Україна бореться, навіть тоді, коли вона змушена переживати тяжкі обставини», – сказав Глава Церкви.

Блаженніший Святослав, наводячи дані ООН, зауважив, якщо війна буде продовжуватися, то дев’ять із десяти українців опиняться за межею бідності.

Україна вже втратила більшу частину свого економічного потенціалу, каже він, ми маємо серйозні проблеми з пальним. Навіть кількість гуманітарної допомоги, яка надходить з-за кордону, порівняно з початком війни різко зменшилася.

«Тому солідарність, взаємодопомога і намагання підтримати тих, хто в найбільшій скруті, сьогодні є запорукою сили, стійкості українського народу, який бореться», – наголосив архиєрей.

У цей день духовний лідер роздумував над ще одним ділом милосердя для душі – сумного потішити.

Сум, каже він, це віддзеркалення певного стану людини, не просто якесь почуття. Сум показує, що людині щось болить, що вона страждає, що в неї біда. Коли ми цікавимося людиною, яка сумує, звертаємо на неї увагу, зупиняємося і стаємо поруч, – ми її підтримуємо.

«Сумного потішити не означає допомогти йому пережити якийсь чуттєвий стан або впасти в якусь ілюзію, ні. Потішити – це поцікавитися ним, по змозі, частково взяти на себе його труднощі, проблеми, співпереживати разом із цією людиною. Ми знаємо, що розділений із кимось смуток стає меншим. Разом завжди легше переживати сум і тяжкі моменти нашого життя», – вважає Блаженніший Святослав.

Проте з християнського боку, потішити означає щось глибше і більше. «Тому що справжнім Утішителем є Дух Святий. Ми так Його і називаємо: “Утішителю, Духу Істини”. Справжня потіха – це не просто якесь тимчасове забуття про біду, а усунення причини смутку», – додав він.

На думку Предстоятеля, переживання присутності Духа Утішителя, справжня християнська потіха відкривається у церковній єдності, церковному сопричасті. Адже тоді ми ділимося всім тим, ким ми є, – ділимося Духом, який у нас спочиває, і єднаємося з тими, хто сумує і плаче.

«Взаємний обмін не тільки думками, а й дарами, що їх ми маємо як християни в контексті міжнародного спілкування, міжнародної спільноти Католицької Церкви, є для нас безцінним. Ми відчуваємо, що не самотні в нашій біді, що боремося не сам-на-сам, а що за нами стоїть велика Христова Церква і велика сім’я християнських народів світу», – резюмував Глава Церкви.