Християнський табір для жінок

Чи бували ви колись в таборах? Хіба що в дитинстві. Але кожен з нас хотів би, хоча б на мить, повернутися в безтурботне дитинство. Але це неможливо, скажете ви. Можливо! – вигукнуть воплоченці та запропонують вам змістовний відпочинок з Богом.

Після трудових буднів біля сорока жінок з Івано-Франківська, Львова, Самбора та навіть Києва, вдихнули на повні груди свіжого гірського повітря, окунулися в потоки Пруту, помандрували схилами загадкової гори Малево. Всі вони стали учасницями дорослого жіночого християнського табору під опікою Чернечої Родини Згромадження Воплоченого Слова – о. Йосафата Бойка, ВС та сестер Марії Благовіщення, Марії Покров, Марії Відкуплення. 25-28 червня 2016 р. табір гостинно розмістився у реколекційному домі Місійного товариства святого апостола Андрія (за невипадковим, на нашу думку, збігом – цей дім імені Кирила і Методія) в мальовничому селі Заріччя, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

Служба Божа, на якій запрестольною іконою є створені для нас Богом Карпати, – що може бути кращого в житті?! У проповіді в 1-шу неділю по Зісланні Святого Духа – Неділю Всіх Святих та в День Мирянина – о. Йосафат розважав про роль мирян у церкві загалом, про їх надважливу роль у порянку церкви в підпіллі та про сьогоднішню місію та обов’язок мирян нести віру в родину, на місця праці, в суспільство.

У понеділок 27 червня – в День пам’яті Блаженних українських новомучеників – ми мали Службу Божу високо в горах, на одній з галявин гори Малево. Під час підйому та на початку служби на небо насунулися сірі хмари та Бог огорнув наше маленьке сходження лагідною прохолодою. До неба линула наша молитва і була почута Господом! Під час Літургії Жертви при словах „Святеє святим!” визирнуло сонце і своїм божественним промінням осяяло Агнця!!!

Саме в горах в особливий спосіб відчувається молитва-розмова з Богом. Отець Йосафат розважав на проповіді саме про таку молитву, яка повинна включати розум, пам’ять і волю. Після служби ми розійшлися у молитовній тиші по горах, споглядаючи божественну красу природи, та в роздумуючи над словами з Євангелія; „Просіть і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мт. 7,7). А високо в небі над нами літали лелеки.. Думка про те, що тут в горах Бог швидше чує наші молитви, здавалась не такою вже ілюзією.

У проповіді на подячній Службі Божій на завершення табору, о. Йосафат зосередив увагу на темі „дому на камені”, одним із фундаментальних засад якого є милосердя. Милосердя – це вийти зі своєї хати, поділитися своїм часом, талантами, статками. Милосердя починається там, де ми нічого не очікуємо взамін. Важливим є також милосердя в думках, адже саме лихі думки прориваються згодом назовні злими язиками.

Катехитично-навчальна частина табору була присвячена темі „Віра в родині”. Сестра Марія Відкуплення розкрила нам аспект „Шлюб і сімя”, визначивши три умови справжньої християнської сімї, члени якої мають бути охрещеними, прагнути до досконалості та сповненими однієї мети – осягнути Небо. Для роздумування були запропоновані тези про те, що християнські сімї не повинні бути замкнутими, а пам’ятати, що є „сіллю землі”; надію покладати на Бога; взірцем для кожної християнської сімї має бути Пресвята Родина, яка насамперед робила все з надзвичайною любов’ю; батьки зобов’язані, і в першу чергу, власним прикладом, плекати віру в своїх дітях; діти є свідченням довіри Бога до нас батьків, що ми є гідні виховувати даний нам дарунок від Бога – дитину.

Акцент у темі шлюбу був зроблений на постулаті про те, що шлюб – це нерозривний, незмінний союз трьох: чоловіка, Бога і жінки. Три гарантії доброго шлюбу: спілкуватися, пробачати, молитися. У наш вік катастрофічного браку часу висновок про те, що коли рідні люди перестають спілкуватися, вони рано чи пізно стануть чужими, заставив серйозно задуматися.

Взаємовідносини в сімях: батько – мати, батьки – діти, розкрила сестра Благовіщення, чітко, насамперед, окресливши ієрархію цінностей:

1. Бог. 2. Чоловік. 3. Діти. 4. Батьки. 5. Родичі. 6. Друзі.

Важливо також розуміти, якщо ми покликані до подружнього життя, то у шлюбі не можемо думати тільки про спасіння лише власної душі. Необхідно вміти просити пробачення у чоловіка, дітей („просить пробачення не завжди той, хто винен, а хто покірний”). Терпеливість не здобувається силою волі – це є дар Святого Духа, а вороги терпеливості – втома, шум, недовіра. Тому треба зупинятися, щоб перевести подив, робити собі маленькі канікули – на зразок саме тих, що ми мали в жіночому християнському таборі. Це стане запорукою нашого внутрішнього спокою і рівноваги.

Сестра Покров подала нам тему „Випробування”. Торкнулася таких актуальних і складних аспектів як неплідність, усиновлення, блудний син. Окреслила безплідні позиції: неправдива толерантність, покірливість, засудження, самозвинувачення, самовиправдовування.

Звичайно, наше таборове життя було побудоване за всіма законами омріяних дитячих таборів. Ми мали і перший відпочинковий суботній вечір знайомств. Пройшов він у стилі 70-х років: одяг, зачіски, аксесуари, представлення. Конкурс „Вгадай мелодію” подарував під зоряним небом в горах незабутні мелодії українських пісень у виконанні Софії Ротару, Оксани Білозір, Василя Зінкевича, Миколи Мозгового, Ніни Матвієнко та ін.

Родзинкою табору став вечір поезії. У літній вечір з альтанки звучала висока поезія, і не тільки декламувалася. Поетеса за покликанням Людмила Бойчук (член жіночої студії „Натхнення” в Івано-Франківську, авторка збірки „У пошуках крил”, яка нещодавно побачила світ) та викладач музики з Самбора п. Соломія читали власні твори.

Який же табір без нічних переглядів кінострічок. Захопили нас, як не дивно, герої індійського фільму „Три ідіота”. Ні вони не змінили систему, але вони зуміли створити навколо себе коло, яке жило по іншому. Кожного дня ми ігри, у т. ч. водяні, рольові. Навіть сестри та о. Йосафат бездоганно розіграли міні-постановку „Зіпсуте радіо”. Забави, конкурси, змагання, ну, і звичайно, призи та нагородження у різних номінаціях.

Були й походи в гори, цікаві спілкування на лісових галявинах під час відпочинку, зокрема, з активним членом „Руху за життя” лікарем п.Лілією Кіндяк. В день сходження на гору Малево, всупереч прогнозам та застереженням місцевих, дощ так і не випав. Загалом на табірний час Бог благословив нас чудовою відповідною погодою. Злива пропилась лише на четвертий день – під час від’їзду.

Такі табори мали б організовуватися при кожній парафії та об’єднувати спільноти у походах, іграх, забавах (одна з наших парафіянок – п. Марія – навіть відсвяткувала тут свій незабутній ювілей!!!). Але перш за все всіх має єднати віра. Треба вміти цінувати ті моменти та людей, які посилає нам Бог.

Любов Соловка

учасниця табору