Хроніки Синоду: душпастирство родин – це супровід їх у дорозі до святості, а не в дорозі мінімалізму

Архієпископ Гондецький пише про Загальну Конгрегацію 9 жовтня на Синоді.

Молитву Літургії Годин цього дня учасники жертвували у намірах миру на Близькому Сході (Сирія, Ірак, Ізраїль, Йорданія), а також в африканських країнах, що охоплені війною.

Було оголошено черговість представлення доповідей щодо праці у малих групах на тему І частини Instrumentum laboris. Доповідачі окремих груп о 15.00 мали зустріч з генеральним доповідачем, щоб проаналізувати окремі доповіді.

Крім того, опівдні відбулись трихвилинні виступи на тему ІІ частини. Ось окремі тези доповідачів:

Халдейці живуть у цілковито ісламському середовищі. Укладення шлюбу є майже обов’язкове. У мусульман існує полігамія. У такій ситуації переказ віри в родині відіграє важливу роль. Мішані подружжя з мусульманами зазвичай не відзначаються релігійною свободою. Багато родин втікає через війну, або через економічні інтереси.

Чуючи, як Ісус говорить про нерозривність подружжя, учні стверджують: «Якщо така справа чоловіка з жінкою, то краще не одружуватись» (пор. Мт 19,3-10). Ісус, однак, не ввів нової вимоги. Він лише пригадує принципи подружнього життя. Ісус обіцяв, що благодать дозволить виконати подружні завдання.

Навколо шлюбу панує хаос. Потрібне пророче слово Церкви. Треба створити окремий параграф, присвячений виключно нерозривності подружжя. Потрібен погляд Ісуса на подружжя і родину вказати як єдиний зобов’язуючий. Церква не може мати іншого погляду, ніж Ісус.

Потрібно підкреслити освітню і місійну роль католицької родини. Діти більше вчаться на прикладі життя батьків, ніж з катехизи. Пролунала розповідь про руандійське подружжя, де одна сторона була з племені Гуту, а друга – з Тутсі. Чоловік не залишив свою дружину – подружжя було вбито разом із шістьома дітьми.

Марія – зразок молитви Церкви. Просить: «наповніть посудини водою». Кана Галілейська вказує на зв’язок між подружжям і Євхаристією.

Подружжя покликане до святості. Не всі це зрозуміли. Душпастирство родин – це супровід їх у дорозі до святості, а не в дорозі мінімалізму. Без глибшої духовності важко реалізувати покликання до подружнього життя. Для розвитку подружжя необхідне молитовне читання Божого Слова і виконання якогось місійного завдання.

Подружжя – це таїнство і покликання, обумовлені культурно і соціально. Для розуміння суті подружжя і подружнього життя необхідна віра. Треба виявляти милосердя щодо важких випадків.

Де ідеалом є особисте задоволення, там немає місця для стабільного подружжя. Необхідна терпеливість Церкви щодо тих, хто не розділяє її вчення. Покликання до життя в родині, а також компліментарність чоловіка і жінки лежать у природі людини.

Велике значення має сімейна молитва. Сім’я, що молиться разом – тримається разом. Особливо важливо разом із дітьми брати участь у Євхаристії. Бути родиною Христа – це бути домашньою Церквою.

Потрібно показувати правду і красу родини. Необхідна також опіка над особами, що опинились у важких ситуаціях. Як реалізувати вчення у душпастирській практиці? Євангеліє – це милосердя, що підтримує слабких.

Блог архієпископа Гондецького