Митрополит Мечислав Мокшицький: Сучасні проблеми сім’ї повинні спонукати пастирів до іспиту сумління

Не існує невіруючих християн, але є багато непрактикуючих християн, яких не впроваджено у регулярну участь в Святих Тайнах та літургії, і той факт є справжнім викликом для пастирів. На це звернув увагу Отців Синоду Львівський митрополит латинського обряду архиєпископ Мечислав Мокшицький, Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів в Україні, виступаючи в залі Синоду Єпископів у Ватикані під час одного із загальних засідань.

Ієрарх закликав «уникати» вислову «невіруючі християни», адже віра – «це Божий дар, влитий у душу під час Хрищення». Завдяки цьому дарові ми маємо змогу вступати у контакт з живим Богом, «а Його могутність наново спалахує в душі». «Може трапитися так, – зауважив архиєпископ Мечислав, – що цей дарунок залишається нерозпакованим, що віра не розвилася і не сформувалася, християнин не звик запрошувати Бога в події свого життя, але благодать віри вже перебуває у глибині його душі і може бути наново оживлена». Адже хоч про Божу благодать «можна забути», вона є витривалою, «бо має надприродну силу», «розквітаючи у відповідний момент вражаючою плідністю».

«Відродження Церкви в Україні після років переслідування підтверджує цю істину. Надприродне життя походить від Бога, а не від людських здібностей чи з чисто природних аргументів», – підкреслив Голова Римо-Католицького Єпископату в Україні.

У світлі цього доповідач вказав на неслушність поняття «невіруючі християни», звернувши увагу на існування численних «непрактикуючих християн». А це, за його словами означає, що «ми, єпископи, повинні зробити іспит сумління та чинити покаяння за недостатнє формування вірних протягом минулого півстоліття». «Занепад релігійної практики, і, насамперед, Святої Тайни Покаяння, породив незнання християнської мудрості, яка потрібна для життя, для поєднання сексуальності з любов’ю та благодатями подружжя. І це є наслідком не лише тиску ворожих сил, але також і лінивства, слабкої віри, бажання бути популярними в очах секуляризованого світу та відкинення частиною пастирів навчання Папи Павла VI та Папи Івана Павла ІІ».

Митрополит Мечислав Мокшицький підкреслив, що «кожне дійсне подружжя між охрищеними піднесене Христом до гідності Святої Тайни», а це означає, що воно є союзом «не лише між чоловіком та жінкою, але також – між ними та Христом». А оскільки у Таїнстві Подружжя «Спаситель обіцяє благодать нерозривності та інші необхідні ласки», то пастирі, будучи переконаними в цьому, повинні «допомогти вірним, непрактикуючим, але охрищеним християнам, обдарованим Божою силою, оживити своє духовне життя». А це означає «наново відкривати можливості, силу та красу Божих дарів», а не «шукати легких та безплідних шляхів втечі» для тих, які віддають перевагу життю «на периферіях віри, у поверховності та гедоністичному егоїзмі».

«Сьогодні ми потребуємо богословської, моральної та душпастирської призадуми для того, щоб визначити причину цієї пагубної безвідповідальності людей. Що призводить до того, що багато чоловіків залишають своїх жінок, матері – своїх дітей, не цікавляться ними, іноді поводяться з ними агресивно? Трагедія аборту – це, насамперед, наслідок безвідповідальності чоловіків. Замість того, щоб обвинувачувати жінок, ми повинні розглянути та демаскувати чоловічий егоїзм та застопорення їхньої віри», – підсумував свою доповідь Львівський митрополит латинського обряду, заохотивши Отців Синоду шукати «світочі, необхідні для відродження чеснот чистоти та любові у чоловіків, у глав родин», а плоди таких пошуків «будуть корисними й для тих, які покликані до життя у безжентсві задля Божого Царства».