Християни в Єгипті: від францисканських витоків до викликів сучасності

Латинський Апостольський Вікарій Александрії в інтерв’ю для ватиканських медіа розповідає про спільноту римо-католиків у Єгипті, її взаємини з Коптською Православною та мусульманською спільнотами, а також про триваючий конфлікт у Газі.

Клаудіо Лураті уперше прибув до Єгипту 31 рік тому. Сьогодні цей італійський місіонер з ордену Комбоніанців є єпископом і служить Латинським Апостольським Вікарієм Александрії – міста у дельті Нілу, яке відігравало ключову роль у перші століття християнства.

Перебуваючи в Римі на нещодавній зустрічі Конференції єпископів латинського обряду країн Арабського регіону, єпископ Лураті розповів ватиканським медіа про своє служіння, стародавнє місто Александрію, взаємини між католиками, коптами й мусульманами в сучасному Єгипті, а також про поточну гуманітарну катастрофу в сусідній Газі.

Францисканські витоки присутності римо-католиків

За словами єпископа, спільнота римо-католиків у Єгипті у різних формах існує вже давно. Місцеві мешканці пов’язують її зі святим Франциском, коли він у 1219 році відвідав султана Маліка аль-Каміля. З тих часів у країні завжди існували францисканські спільноти, які опікувалися головним чином купцями та дипломатами. Так тривало до початку XIX століття, коли новий правитель запросив європейців з різних країн – здебільшого з Франції, Італії та Мальти – приїхати до Єгипту, щоб зробити свій внесок у розвиток країни. Тоді прибуло багато інженерів і техніків, які залишилися тут надовго.

Наприкінці Другої світової війни місцева спільнота римо-католиків, яка складалася переважно з іноземців, налічувала майже 120 тисяч осіб. Згодом, після націоналізації Суецького каналу, більшість людей виїхала, і спільнота суттєво зменшилася. За оцінками єпископа Лураті, зараз в країні проживає близько 60 тисяч римо-католиків. Серед них приблизно тисяча-дві єгиптян, а решта – іммігранти, зокрема орієнтовно 30-35 тисяч суданців, переважно біженців.

Виразні сліди минулого

За словами єпископа Клаудіо Лураті, попри перетворення Александрії з мультиетнічного центру на здебільшого однорідне місто, сліди його багатого минулого збереглися й досі. «Насамперед це видно в архітектурі. Якщо пройтися Александрією, можна побачити безліч стилів і будівлі, зведені італійськими чи французькими інженерами. Крім того, це багатокультурне суспільство досі живе в пам’яті людей», – підкреслив Апостольський Вікарій. Він також згадав про єврейську спільноту Александрії з понад 2000-літньою історією, де свого часу писалися окремі книги Старого Завіту, зауваживши, що через події останніх шести десятиліть вона повністю зникла.

Співпраця з найбільшою християнською спільнотою

Окремо єпископ Лураті зупинився на взаєминах із Коптською Православною Церквою – найбільшою християнською спільнотою Єгипту та всього Близького Сходу, яка становить близько 10% населення країни (понад 10 мільйонів вірян). «Це дуже жива Церква… Що мене дійсно вражає в коптах-православних, то це їхня присутність усюди. Каїр стрімко розростається, і коли їдеш новими районами міста, то довкола бачиш церкви», – зауважив Апостольський Вікарій. За його словами, попри відсутність масштабних спільних проєктів, зв’язок між конфесіями є щоденним: зокрема, 70–80% працівників римо-католицької дієцезії становлять саме православні копти.

Водночас тісну практичну співпрацю римо-католики зберігають із місцевими східними католицькими церквами, передусім із Коптською Католицькою Церквою (налічує близько 300 тисяч вірян у 10 єпархіях). Основним напрямом цієї взаємодії є освітня сфера, адже під опікою Католицької Церкви в Єгипті працює близько 170 шкіл.

Життя серед мусульманської більшості

Оцінюючи взаємини з мусульманською більшістю Єгипту, Апостольський Вікарій зауважив, що цей контакт є щоденним на побутовому рівні. У сфері ж міжрелігійного діалогу він відзначив вагому роль спільноти домініканців. За його словами, орден домініканців опікується унікальною бібліотекою, популярною серед студентів-мусульман, та співпрацює з провідним ісламським університетом Аль-Азгар.

Зцілювати рани війни

Думка та молитовна близькість єгипетського суспільства сьогодні спрямовані до сусідньої Гази, де триває масштабна гуманітарна катастрофа. Коментуючи ситуацію на кордоні, єпископ Лураті підкреслив, що єгиптяни з великим болем стежать за стражданнями палестинського народу. За його словами, попри закриті кордони, країна приймає тисячі важкопоранених палестинців, які потребують невідкладної медичної допомоги та притулку.

Водночас Апостольський Вікарій Александрії звернув увагу на інший, не менш гострий, гуманітарний виклик, пов’язаний із війною в Судані, яка спровокувала масштабну хвилю біженців: «Біженці, яких ми помічаємо найбільше, – це не з Палестини, а із Судану. За останні три роки ми прийняли близько одного мільйона біженців із Судану. Серед них є й католики, тож наші церкви наповнилися. Загалом зараз ми маємо спільноту з приблизно 35 тисяч католиків, які прибули із Судану та Південного Судану», – розповів ієрарх. За словами єпископа, прибуття суданських християн стало не лише викликом для місцевої Церкви у сфері опіки та соціального служіння, але й принесло новий подих духовного життя в парафії, де братня підтримка та молитва допомагають зцілювати рани війни.

Джерело: Vatican News