Хто досвідчив милосердя, не може ним не ділитись. Папа Франциск під час покаянного богослуження у Ватиканській базиліці

Навернутися – це не справа однієї миті, це – старання, яке триває усе життя. На цьому наголосив Папа Франциск, який у п’ятницю, 28 березня 2014 р., очолив в базиліці Святого Петра у Ватикані обряд покути та поєднання для більшої кількості каянників з індивідуальною сповіддю та розрішенням, який був частиною ініціативи «24 години для Господа», що відбувалася у храмах Риму та в різних країнах світу, та була організована Папською Радою сприяння новій євангелізації. Під час богослуження Святіший Отець особисто висповідав кількох вірних, але перед тим сам приступив до сповіді, приклякнувши перед одним із понад 60-ти сповідників, які того вечора уділяли Святу Тайну покаяння у ватиканській базиліці.

У проповіді Папа Франциск пригадав, що під час Чотиридесятниці Церква, від імені Бога, знову закликає до навернення. «Це, – зауважив він, – заклик змінити життя. Навернутися не є питанням якогось моменту чи періоду року, це зобов’язання, яке триває ціле життя». Адже ніхто з нас не може стверджувати, що не є грішником.

У світлі біблійних читань, які прозвучали під час богослуження, Наступник святого Петра звернув увагу на два «суттєві елементи християнського життя». Перший – це зодягнутися у нову людину. Нова людина «народжується у Хрищенні», в якому отримує життя Самого ж Господа Бога, яке «дає їй змогу по-іншому дивитися на дійсність», не розпорошуючи уваги на другорядні речі. «З огляду на це ми покликані залишити грішну поведінку та зосередити погляд на суттєвому», – вів далі проповідник, пригадавши повчання Другого Ватиканського Собору, записане у Конституції «Радість і надія»: «Людина ціниться з огляду на те, ким вона є, а не задля того, що вона має» (п. 35).

«Ось в чому полягає відмінність між життям, спотвореним гріхом, та життям, просвіченим благодаттю. Із серця людини, оновленої по-Божому, випливає правильна поведінка: завжди говорити правду та уникати будь-якої брехні, не красти, але, радше, ділитися з іншими тим, що маю, особливо – з потребуючими, не впадати у гнів, образу, помсту, але залишатися лагідними, великодушними та готовими простити, не впадати у пліткарство, яке руйнує добру славу людей, але якомога позитивніше дивитися на кожного», – зауважив Святіший Отець, додавши, що саме це й означає «зодягнутися у нову людину».

Другим аспектом є перебувати в любові, як закликав Ісус Своїх учнів. Христова любов «триває вічно», тому що вона є «життям Бога». Ця любов «перемагає гріх та дає сили, щоб підвестися» та розпочинати все заново. Папа ще раз наголосив на тому, що Небесний Отець «ніколи не втомлюється любити», Він завжди нас чекає, «не лише залишає нам відчинені двері, але чекає на нас». Бог не лише є початком любові, але устами Христа кличе нас наслідувати Його любов. «Мірою того, як християни живуть цією любов’ю, вони стають вірогідними свідками Христа. Любов не може залишатися замкненою у собі самій. Від своєї природи вона є відкритою, поширюється та є плідною, завжди породжуючи любов», – наголосив Святіший Отець.

Звертаючись наприкінці до всіх, хто у рамках ініціативи «24 години для Господа» стане «місіонером, щоб поділитися з іншими досвідом примирення з Богом», Папа закликав їх розповідати, що «наш Отець нас чекає і прощає», а коли вирішимо повернутися до Нього, «замість сварити, Він приготовляє свято». «Той, хто досвідчив Боже милосердя, той спонукуваний ставати будівничим милосердя з найвідкиненішими та бідними. У цих “найменших братах” нас очікує Ісус. Отримуймо милосердя та віддаваймо його навзаєм», – закликав Святіший Отець.

Текст із сторінки сайту Радіо Ватикану