Єп. Елеґанді про dubia: Непомильною є Церква, а Папа – лише за певних умов
«Не можна ототожнювати Папу і Церкву. Церква є непомильною, а Папа – лише в окремих випадках», – пише на шпальтах Kath.net швейцарський єпископ Маріан Елеґанді.
«Ісус каже, що наше «так» має бути «так», а наше «ні» – «ні». Все що більше того – походить від злого. Довга відповідь на опубліковані нещодавно dubia п’яти кардиналів не може виконати цей критерій слів Ісуса», – стверджує єрарх.
«Історизація та регіоналізація непорушних істин як культурних обставин, які неможливо надалі стримувати із теперішньої перспективи, відповідає незмінній аргументаційній моделі від часів модерністської кризи впродовж ста років, кризи, яку також описували як «кінець істини». Це означає: немає вже жодних завжди зобов’язуючих істин, які стосуються всіх і завжди, бо все залежить від історії, контексту та регіону. Однак погляд Церкви ніколи таким не був. Церква, навпаки, стоїть на сторожі непорушності об’явлених істин, незалежно від часу і місця»,- написав єпископ.
За його словами, до таких істин належить твердження, що Бог створив людину чоловіком та жінкою; гомо- і транссексуалізм, сурогатність, in vitro та торгівля людьми – усе це суперечить волі Бога, пише pch24.pl.
«Гомосексуальні зв’язки благословляти не можна, бо Бог не благословляє об’єктивно грішну поведінку, хоча завжди пробачає грішнику, який кається. Умовою милосердя і прощення Бога є застанова, жаль і воля навернутись, щоб більше не чинити цей гріх. Де цього немає – не можна уділяти розгрішення у сповіді»,- написав єрарх.
Потім єпископ Елеґанді написав щодо питання священства жінок.
«Церква не має сили, щоб допустити жінок до священства і їх висвячувати. Ще за префектури кардинала Ратцінґера у Конгрегації науки віри було пояснено, що відповідне твердження Івана Павла ІІ відповідає ознакам непомильної та незворотної науки Церкви»,- додав він.
Єпископ також вказав на необхідність дотримуватись принципу несуперечності. «Церква загалом, а папи особливо, не можуть суперечити самі собі: те, що було раніше до них проповідуване і навчалось як істинне, залишається зобов’язуючим і для наступних поколінь, незалежно від думки їхніх часів (духа часу). Немає жодного культурного релятивізму чи регіоналізації істин Об’явлення. […] Те, що попередні папи і собори оголосили як правдиве, морально виправдане чи допустиме, не може бути визнане помилковим чи морально недопустимим наступними папами і соборами»,- вказав він.
На думку єрарха, відповідати довгими реченнями на dubia, на які слід відповідати «так» або «ні», означає кидати тінь на власну правовірність.
«Не слід ототожнювати Папу і Церкву. Непомильною є Церква (Традиція), а папи – лише у визначених моментах, що бачимо у випадку св. Петра («Відійди від мене, сатано!»), – і це відбувається рідко (догматизація). Папи не повинні занадто часто, чи при кожній можливій нагоді, висловлювати свою власну думку (інтерв’ю), як це все частіше відбувається впродовж останніх років. Для вірних має бути очевидно, що навчають у зобов’язуючий спосіб, а що – ні. Суперечності, замішання і революція не є ознаками Святого Духа.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: КОЛИ ПАПА НЕПОМИЛЬНИЙ?
About The Author
