Єпископ Бернацький про становище католиків на півдні України та в Криму

Про теперішню ситуацію, в якій опинилися римо-католики на півдні України та в Криму, в інтерв’ю для Радіо Ватикану розповів ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископ Броніслав Бернацький:

— Теперішня ситуація на Півдні України ніби стабільна, але час від часу виникають заворушення протестувальників. Прикро дивитися, що ті самі люди, які тут живуть, тут народилися і були виховані в Україні, так швидко можуть продатися іншій державі, можуть бути зрадниками своєї батьківщини, України.

Однієї неділі тут ішла демонстрація з Юридичної академії. Вони ішли обік нас, кричали «Одесса — русский город». Ішло їх близько 500, молоді студенти. Я собі тоді подумав так: ці студенти — вони ж не тільки з Півдня, тут навчаються і з Центральної України, і з Західної. Але їх примусили, і вони йдуть, кричать. Прикро це все, що в людей немає відваги, що людьми маніпулюють, молоддю. Хочуть відвести Україну назад у ХІХ століття.

Становище вірних і духовенства РКЦ наразі не змінилося, навіть священики залишилися ті самі, і єпископи. Храми відчинені ті, що й були, і каплиці, обслуговувати їх поки ще ніхто не перешкоджає, священиків я прошу, щоби поки що не виїжджали поза Крим навіть у якихось своїх справах, щоб були з людьми. Коли стабілізується, тоді вже зможуть виїжджати.

Греко-католики залишилися без пастирської опіки, але Верховний архиєпископ УГКЦ подзвонив до єпископа Яцека Пиля, щоб узяти греко-католиків під опіку. Тож у неділю ми вже почули і побачили їх у наших святинях. Великдень цього роки ми відзначатимемо разом, так збіглося, а щодо віруючих, то вони бувають дуже різні: тут же не Центральна чи Західна Україна сама по собі, тут можна натрапити і на віруючих, які за Росію. Що залишається, це розмовляти з людьми, переконувати їх. Це місійний терен, і тут немає жодної християнської традиції, бо ментальність тут залишилася радянська. По сьогоднішній день телебачення, одеське чи миколаївське, ще живе радянськими часами. Про те, що треба своє шанувати, їм важко думати.

Зараз Великий Піст, треба по церквах молитися, а тут що маємо — два народи на межі війни. Стосунки тут від початку з усіма були добрі, крім Московського патріархату. Прибувши сюди, я знайомився з суспільством Одеси, яка налічує аж 130 народностей, і всі жили дружно, стосунки між конфесіями були добрі. Був спокій. Невідомо, як це буде зараз, бо як почалися провокації, то невідомо, як піде. Але до цих пір усе було спокійно, люди жили мирно, а зараз отаке робиться — одні других провокують…

Як би було, коли б люди залишилися без священиків… я це знаю, я сам це пережив. Тільки ось, бачите, там, де я був — Центральна Україна, Західна, — там міцна віра. Там люди самі боронили своїх храмів, ходили до храмів, виносили орнат на вівтар, замість відсутнього священика, молилися… Тут люди ходять, бо є священики. Але якби тих священиків не було, то я не знаю, скільки тих людей би прийшло. Тут християнство дуже «свіже», з цими людьми треба дуже обережно. Певно що хтось би прийшов і сам, але то була би дуже маленька жменька…

Сподіваюся, однак, що до цього не дійде, щоби нам священиків позабирали… можуть у чомусь перешкоджати, не давати візи, зробити як у Росії, що три місяці тільки дозволяється перебування, а потім необхідно виїхати, — можуть зробити, але я думаю, що не може бути так, щоби вірні залишилися без священиків.

Джерело: CREDO