Єпископи УГКЦ закликають продовжувати постити та безперервно молитися за мир в Україні

Заклик Синоду Єпископів продовжувати безперервну молитву і піст за мир в Україні

Дорогі в Христі! Упродовж останніх місяців Українська Держава та наш народ переживають чи не найважчий період свого буття в новітній історії. Ми всі є свідками, а багато з нас і учасниками швидких суспільних перемін, що часто супроводжуються драматичними чи навіть трагічними подіями.

Однак, свідомі того, що немає нічого випадкового, за всім стоїть Господь, ми відчуваємо, що ці переміни сповнені надії, бо є провісниками народження, хоч і болісного, нової України. Поступово вмирають залишки радянського способу життя та приходить усвідомлення дійсної незалежності нашої країни. Перед обличчям новітніх небезпек народ України єднається у своїй готовності захищати Вітчизну, відстоювати її соборність та право кожного громадянина жити у вільній, демократичній та європейській державі.

У Святому Письмі ми знаходимо чимало описів драматичних моментів в історії Божого народу. Не один раз ізраїльтянам доводилося навіть зі зброєю в руках відстоювати право жити в обітованій, Богом даній землі. Утім, усі блага, які Господь дарував своєму народові, не були здобутками людини – її сили, багатства, політичної потуги чи союзів із могутніми сусідами. Усі перемоги над ворогами були виявом Божої могутності, свідченням того, що то сам Господь перемагає через зусилля своїх людей. Пригадаймо перемогу Давида над Голіятом (пор. 1 Сам. 17) чи ассирійську навалу на Єрусалим за часів царя Ахаза (пор. Іс. 7). Усвідомлюючи могутнє Боже втручання в хід історії свого народу, пророк Ісая виголошує: «Ось Бог – моє спасіння! Я уповаю і не боюся, бо Господь моя сила й моя пісня, Він – моє спасіння!» (Iс. 12, 2).

Подібний духовний досвід здобула кожна віруюча людина в Україні, яка, стоячи останніми місяцями в пості і молитві перед Божим обличчям, благала в Господа допомоги та заступництва перед силами зла, що опанували наш край. Початок оновлення влади в нашій державі, президентські вибори, які показали консолідацію українського суспільства і здатність народу брати на себе відповідальність за своє майбутнє, збереження міжрелігійного та міжнаціонального миру в країні – усе це плід вислуханих Богом молитов, прояв сили Покрову над нами Пресвятої Богородиці, посвяту України якій ми відновили 6 квітня цього року. Словами Літургії Івана Золотоустого складімо сьогодні подяку Господеві за всі дари, які ми в цей час від Нього отримали – «явні і неявні, знані і незнані».

У нашому стоянні перед Божим обличчям ми не самі. У молитві з нами єднається Святіший Отець Франциск, з нами солідаризуються християни в усьому світі, мільйони людей доброї волі різних народів і віровизнань. Складаємо сердечну подяку всім молільникам, які невпинно підносять свої руки до Господа, благаючи Його про вільну і соборну Україну, за мир і краще майбутнє для її дітей.

Перед нами сьогодні стоїть багато нових викликів. Шлях до миру і оновлення країни ще не пройдений до кінця. Сили темряви ще не відступили з нашої землі, навпаки, вони посилили свої смертоносні атаки, зокрема у східних регіонах України.

У цих обставинах доречно пригадати момент з історії старозавітного Божого народу, коли він протистояв великому війську царя Амалека. Під час битви Мойсей та Арон вийшли на верхів’я гори, а Ісус Навин воював із ворогом у долині. «І сталось: як підіймав руки Мойсей, то брав гору Ізраїль, а як опускав, брав гору Амалек» (Вих. 17, 11).

Цю біблійну напругу духовної боротьби відчуває сьогодні кожен мешканець України. Усі ми благаємо в Господа миру для нашої землі, перемоги для нашого війська та успішного служіння новообраного Президента. Ми не можемо змиритися з майже щоденними звістками про смерть наших військовослужбовців та вбивствами, викраденням і тортурами мирних людей; не можемо байдуже спостерігати, як у нашій миролюбній країні з’являються тисячі біженців із Криму та зі східних областей.

Наше християнське сумління каже нам, що для того аби перемогти Амалека наших днів, ми не маємо права опускати рук, а повинні, беручи приклад із Мойсея, надалі тривати в молитві та пості. Тому в цей непростий для нашого народу час благаймо в Господа перемоги над підступами зовнішнього агресора і миру для нашої землі. «Коли Господь та не будує дому, – дарма працюють його будівничі. Коли Господь не зберігає міста, – дарма пильнує сторож» (Пс. 126, 1), – вчить нас псалмоспівець.

Закликаємо вірних нашої Церкви, усіх християн та людей доброї волі продовжити безперервний піст і молитву за мир та краще майбутнє України. Практичні вказівки стосовно продовження цього духовного подвигу додаємо до цього Звернення. Просимо отців-душпастирів оголосити цей порядок та належним чином його підтримувати.

Нехай Господь поблагословить і стереже нас!
Нехай Господь засяє обличчям своїм на нас і буде милостивий до нас!
Нехай Господь оберне обличчя своє до нас і дасть нам мир! (пор. Чис. 6, 24–27).

Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
у день Святого святителя Митрофана, патр. Царгородського,
17 червня 2014 року Божого

Практичні душпастирські вказівки
щодо спільної молитви та посту за Україну

1. Доручаємо продовжувати в парафіях, монастирях та семінаріях безперервну цілодобову молитву, відповідно до порядку, визначеного отцями-парохами та настоятелями.

2. Закликаємо всіх наших вірних та людей доброї волі щодня о 21.00 єднатися в спільній молитві за Україну в таких наміреннях:

– понеділок – за успішне служіння Президента, Уряду та Верховної Ради України;
– вівторок – як учив нас Господь наш Ісус Христос, молимося за ворогів: за навернення тих, хто переслідує і атакує нас;
– середа – за українське військо;
– четвер – за правоохоронні органи і міліцію;
– п’ятниця – за поранених, полонених, біженців та їхні родини;
– субота – поминання усопших, зокрема загиблих воїнів і всіх невинно убієнних;
– неділя – за єдність і соборність України.

3. Заохочуємо вірних також до приватних молитов за Україну.

4. Оголошуємо безперервний строгий піст у наших єпархіях та екзархатах за таким порядком:

– понеділок – Київська архиєпархія, Донецький, Харківський, Одеський і Кримський екзархати;
– вівторок – Львівська архиєпархія, Стрийська єпархія;
– середа – Івано-Франківська архиєпархія, Коломийсько-Чернівецька єпархія;
– четвер – Тернопільська архиєпархія, Бучацька єпархія, Самбірсько-Дрогобицька єпархія;
– п’ятниця – Сокальсько-Жовківська єпархія, Луцький екзархат.

5. Доручаємо після кожної Божественній Літургії співати молитву «Боже великий, єдиний».