Єрм. Йосафат Бойко: Кожен священик повинен мати свідомість, що він – місіонер

Настоятель парафії Святих Кирила і Мефодія єрм. Йосафат Бойко, Згромадження Воплоченого Слова, розповів учасникам спецкурсу місійного служіння, який ПМВ проводить цього року в Івано-Франківську, про літургійно-соціальне життя парафіяльного священика.

Єромонах підкреслив, що Церква за своєю природою є місійною. “До місії закликає нас Господь. Ніхто в Церкві не звільнений від місійного духу. Місіонер – це не тільки той, хто їде на місійні терени. Місійність – це вийти за рамки своєї парафії, свого комфорту заради розвитку нашої Церкви. Кожен священик повинен мати свідомість, що він покликаний до місійності – йти до людей або їхати, де його потребують. Ми є місіонерами, де б ми не були”, – наголосив о. Йосафат.

Священик зауважив, що літургійне і соціальне служіння – два крила священика. “Існує небезпека – зациклюватися на одній ділянці: або виключно Літургія, або виключно соціальна складова. Як парохи ми повинні дбати і про Літургію, і про соціальне служіння”, – відзначив о. Йосафат Бойко.

Він зазначив, що на своїй парафії вважає, що душпастирює на місійних теренах і розповів, що своє служіння розпочав з того, що ходив по хатах і спілкував з людьми. “Люди від пароха найперше хочуть людяності і уваги”, – підкреслив священик.

Єрм. Йосафат також відзначив, що до місій священиків зобов’язує Церква, “висвячуючи нас на священиків чи призначаючи нас парохами, адміністраторами, сотрудниками або викладачами”.

На підтвердження своїх слів він навів кілька канонів з Кодексу канонів Східних Церков.

Кан. 279 – Парафія є визначеною спільнотою вірних, утвореною в сталий спосіб в єпархії, пастирська опіка над якою доручається парохові.

Канон 281 Парох – це пресвітер, якому як особливому співпрацівникові єпархіяльного Єпископа, як власному пастиреві, доручена опіка над душами у визначеній парафії під владою цього ж єпархіяльного Єпископа.

Кан. 289 – § 1. Виконуючи обов’язок навчання, парох повинен проповідувати всім вірним слово Боже, щоб вони, проникнуті вірою, надією і любов’ю, росли в Христі і християнська спільнота давала те свідоцтво любові, яке доручав Господь, він також зобов’язаний через катехитичне навчання вести вірних до повного пізнання таїнства спасіння, пристосованого до віку кожного з них, щоб передавати цю науку, він повинен шукати допомоги не тільки у членів чернечих інститутів або товариств спільного життя на подобу чернечих, але також вдаватись до співпраці з мирянами.

§ 2. Виконуючи завдання освячування, парох повинен турбуватись про те, щоб відправа Божественної Літургії стала осередком і вершиною всього життя християнської спільноти, він також має докладати зусиль для того, щоб вірні кормились духовною їжею через побожне і часте приймання святих тайн і через свідому і діяльну участь у церковному правилі, парох має також пам’ятати, що тайна покаяння якнайбільше сприяє плеканню християнського життя, тому він повинен з охотою уділяти святі тайни, запрошуючи для цього, в разі потреби, також інших священиків, які добре знають різні мови.

§ 3. У виконуванні завдання керівництва парох насамперед має дбати про те, щоб пізнати власну паству, оскільки він є служителем всієї пастви, то повинен підтримувати ріст християнського життя як серед окремих вірних, так і об’єднань, особливо присвячених апостолятуові, так і в усій парафіяльній спільноті, отже він повинен відвідувати доми й школи, як цього вимагає пастирський обов’язок, повинен наполегливо дбати про доростаючу молодь, має оточувати батьківською любов’ю бідних і хворих, нарешті, особливо повинен опікуватись робітниками і старатись, щоб вірні подавали допомогу ділам апостоляту.

Цього року практичний спецкурс ПМВ з місійного служіння для семінаристів відбувається в Івано-Франківській Духовній Семінарії ім. Св. Свящ. Йосафата з 3 по 9 липня.