Єрм. Юстин Бойко: “Цього року у Великий піст, Квітну неділю і Великдень головною Церквою світу стане сім’я”

Про це у свому відео-блозі сказав о. Юстин Бойко, Синкел у справах монашества Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Переживаючи час карантину ми маємо багато часу, щоб переосмислити наше життя. Подумати як ми повинні розвиватися далі, що нам потрібно у житті змінити. Поки ми знаходимося у періоді посту насамперед хотів би з вами порозважати над хресною дорогою Ісуса Христа і порівняти її з нашою хресною дорогою, яку ми переживаємо.

Під час читання Євангеліє маємо спокусу дивитися на Христа лише у світлі Його Божества. Звертаю вашу увагу на те,що насамперед Євангеліє акцентує нашу увагу на те, що Христос є Богом і людиною. Бог приходить на землю як людина, приймає на себе людське тіло. Він переживає абсолютно все, що за життя переживає людина. Пригадаймо хоча б Його молитву у Гетсиманському саді під час якої він просить Бога забрати в нього чашу. Проте додає, що просить звершення Божої волі. Євангелисти зауважують, що під час молитви піт з кров’ю стікав з нього. Він відчував біль і страх. Власне в цьому полягає таємниця спасіння людства, що ми не можемо усвідомити як Бог, який сотворив землю і всесвіт одним словом, не може одним словом спасти людину. Саме під таким кутом слід читати Євангеліє. Його хресна дорога розпочалася з моменту приходу на землю. Пригадуємо як Марія з маленьким Ісусом ховалася і втікала від переслідувань влади. Яка не могла стерпіти конкуренції. Євангелист Марко нам каже, що Ісус кличе тих, кого сам хотів покликати. Він сам ходить і вибирає їх. Цим вказує, що покликання бути Христовим учнем не залежить виключно від бажання учня. Вони повинні висловити згоду, проте остаточно їх обирає Христос. Важко сказати що зачарувало учнів у Христі: погляд чи слово. Проте ми бачимо, що вони радо ідуть за Ісусом. Хоч поступово перестають його розуміти.

Я би хотів з Вами пройти період Христового учня і його хресної дороги.

Ісус Христос зростав в Назареті. Це маленьке містечко з недоброю славою на півночі Святої Землі. Люди його сприймали як сина теслі Йосифа і Марії. Під час проповіді на Галилейському озері усі ходять за ним. Задумаймося, чи всі ходили з тих мотивів, що бачили в ньому Божого Сина? Очевидно, що Ісус бачив те, що народ ходить за ним виключно з власної користі. Тому він каже: «Народ устами мене почитає, а серце їхнє далеке від мене. Красненько відкидаєте Божу Заповідь, щоб зберегти передання». Старшні слова…

Христос розяснює апостолом суть таємниці хресної дороги лише у світлі Воскресіння.

Справдв напочатку кожна хресна дорога є незрозумілою. Навіть зараз під час пандемії багато хто замислюється над майбутнім.

Моя ціль – заохотити вас переглянути ці події у світлі віри.

Господь ніколи не відступає від свого світу. Все, що діється є з Його волі,або допусту.Я переконаний, що сучасну пандемію Бог направить на добро. У цій всій справі важливо знайти свою місію. Переконаний, що Великодень, який ми святкуватимемо онлайн допоможе нам багато чого зрозуміти. Згодіться, що традиція відіграє у нашому народі важливу роль. Сьогодні з усіх сторін ми чуємо заклики залишатися вдома для того, щоб зберегти життя людей. Незаперечним фактом є те, що люди вмирають. Просімо в Бога, щоб вона якнайшвидше припинилася, бо немає більшого тягару, чим споглядати на страждання і смерть людей.

На Великдень маємо також і народні традиції: нова вишиванка, застілля…. Зараз час, щоб переосмислити що все ж є найважливішим у нашому християнстві. Відсутність людей в храмах тяжко переживають також і священники. Не один переживає внутрішню кризу і задається питанням для чого взагалі його священство. Підтримайте ваших священників у цей час. Ми теж сьогодні ламаємо стереотипи і вас до цього заохочуємо. Ми мусимо зрозуміти, що у цей Великий піст, у цю Вербну неділю і у цей Великдень головною Церквою світу стане сім’я. Сім’я, в якій батько і мати є першими священниками для дітей. Кожен є унікальним і неповторним перед лицем Божим. Сьогодні храмом стає сім’я. Ми про це так часто говорили. Тепер обставини нас до того спонукають. Тому, коли ви чуєте заклики залишатися вдома, берегти своє життя я прошу вас дослухатися до них. Я би сам хотів уявити якими будуть відчуття дітей, коли на Квітну неділю ви замість галузки поставите на стіл вазонок, засвітите свічку і через телевізори священники освятять вам ці символічні «галузки». Цей вазонок мабуть ви запам’ятаєте на все життя, бо за наших днів такого точно більше не буде. Готуйте разом з дітьми великодній кошик. Проте цього року занесете його не на церковне подвір’я, а на власний стіл. Коли отой кошик святитеме священник через телевізор в той момент Боже благословення зійде на ваш дім. Тоді переживемо це все по-особливому. Я не розумію до чого нас Бог провадить, але маю велику надію, що обличчя світу зміниться на краще. Багато хто переоцінить цінності.Сподіваюся, що багато хто навернеться до Бога. Я переконаний, що після карантину ми дуже будемо дорожити нашим храмом і Святою Літургією, молитвою, священниками. Будемо тішитися тим, що маємо. Безсумніву зміни торкнуться також і священників. Ми переконані, що у свій час до нас прийде Христос і нам пояснить для чого це сталося. Нехай Бог усіх кріпить на дусі у вірі, надії і любові. Піднімайте один одному настрій, слухайте гарні реколекції, молімося, розмовляймо між собою і допомагаймо ближнім.