“Євангельська ревність — це опора, на якій ґрунтується проголошення” – Папа Франциск

На важливість відкритості на новизну Євангелія та пильності не втрачати нагоди для звіщення Євангелія миру вказав Папа Франциск, підсумовуючи своє повчання з нагоди загальної аудієнції в середу, 12 квітня 2023 року. В другій катехизі, присвяченій постаті святого Павла як прикладу для наслідування в апостольській ревності, він зупинився на тому, як апостол описує її в своїх посланнях.

Пересторога від викривленої ревності

Як зазначив Святіший Отець, святий Павло на основі свого власного досвіду «не ігнорує небезпеку викривленої ревності». Він сам потрапив у цю пастку. «Іноді доводиться мати справу з погано скерованою турботою, заповзятою у зберіганні чисто людських і застарілих правил», – сказав Папа, додаючи, що ми не можемо ігнорувати «дбайливість, з якою дехто посвячується помилковим заняттям також і в самій християнській спільноті; дехто може нахвалятися фальшивим євангельським поривом, так насправді слідуючи за марнославством та власними переконаннями».

Взутися в готовність

Тож якими є ознаки «автентичної євангельської ревності». Папа використав слова Апостола народів, якими він описує «зброю», що використовуються у «духовній битві». До неї належить «готовність поширювати Євангеліє», що прирівнюється до «взуття». Чому? За словами Наступника святого Петра, ця метафора покликається на слова Ісаї: «Які ж гарні на горах ноги його, хто несе добру новину, хто звістує мир, вістить щасну долю, спасіння возвіщає» (52,7). Згадка про ноги вказує на те, що «той, хто йде звіщати, повинен рухатися, повинен прямувати вперед». У цьому тексті святий Павло говорить про взуття, яке є частиною обладунків: під час битви важливо мати тверду опору, твердо стояти на ногах, які потрібно також вберегти від пасток, розкиданих ворогом, потрібно теж могти рухатися у необхідному напрямку.

«Євангельська ревність – це опора, на яку спирається звіщення, а благовісники є немовби ногами Христового тіла, яким є Церква. Немає звіщення без руху, без “виходу назовні”, без ініціативи. Це означає, що не є християнином той, хто не прямує вперед, якщо не виходить із замкнутості в собі, щоби пуститися в дорогу та нести звіщення. Немає звіщення без руху, без прямування вперед. Євангеліє не звіщається, стоячи на місці, замкнувшись у кабінеті, за робочим столом чи за комп’ютером, ведучи суперечки як “леви клавіатури” й підміняючи креативність звіщення копіюванням і вставленням ідей, почерпнутим тут і там. Євангеліє звіщається рухаючись, прямуючи вперед», – наголосив Папа.

Готові до несподіванок

Святіший Отець також звернув увагу на те, що термін, який святий Павло використав, вказуючи на взуття того, хто несе Євангеліє, позначає готовність, підготовку, спритність, що є «протилежністю до недбалості, несумісної з любов’ю». Це перегукується з Книгою Виходу, де у святкуванні жертвоприношення пасхального визволення Господь вимагає споживати ягня «з підперезаними боками, з взутими ногами, з палицею в руках». «Благовісник готовий вирушити в дорогу та знає, що Господь приходить у несподіваний спосіб, а тому він повинен бути вільним від схем налаштованим на неочікувану та нову дію, готовим до несподіванок», – підкреслив Папа, додаючи, що той, хто звіщає Євангеліє, не може «закам’яніти в клітці прийнятності», керуватися ідеєю «завжди так робилося».

«Отож, браття й сестри, важливо мати цю готовність до новизни Євангелія, підхід, який є ревністю, ініціативністю, готовністю першим іти вперед. І не можна втрачати нагоди для проголошування благовісті Євангелія миру, того миру, який Христос уміє давати краще від того, як його дає світ», – підсумував Святіший Отець, заохотивши бути євангелізаторами, які не стоять на місці, щоб нести всім красу і новизну Ісуса, Який усе перемінює.