Ішбаал бен Беда був одним з провідних воїнів Давида, справжнім польовим командиром

У 2012 році, на ділянці С об’єкту Гірбет Кеяфа (біблійний Шаараїм), студентка першого курсу Єврейського Університету Алла Рабинович помітила глиняний черепок. Придивившись, вона побачила букву «аін». Незабаром було знайдено й інші уламки, з’єднавши які, вчені змогли прочитати приголомшливий напис. У верхній частині глечика часів царя Давида, було вигравіювано ім’я – «Ішбаал, син Беди» (אישבעל בן בדע).

Фотографія Рамі Юдовіна: Напис на глечику (реставрація) з ім’ям «כברה אישבעל בן בדע» «Ділянка землі, або просіяне борошно (?) Ішбаал бен Беда », (Музей біблійних країн. Єрусалим)

Радіометричне датування шару, в якому був відкритий напис, вказує на час з 1020 до 980 роки до Р. Х.

Ім’я Ішбаал нам відоме з Писання (1 Цар. 2-4), так звали сина царя Шаула (Саула). Втім, Беда не Шаул, тому глечик не належав синові першого ізраїльського царя.

Ім’я Ішбаал носить теофорне закінчення ханаанського божества Баала (Ваала), що цілком відповідає духу того часу. Через два-три століття з ханаанськими атавізмами було майже покінчено і більшість юдейських імен вже складалися з букв, що носили ім’я Бога Ізраїлю YHWH.

Скоріш за все, один з фермерів долини Ела відправив глечик з сільськогосподарською продукцією (можливо, борошном вищого сорту) в Шаараїм, військовому коменданту міста на ім’я Ішбаал бен Беда. Селянин подбав, щоб ім’я не було написано чорнилом, які можуть зникнути, а було продавлено на мокрій глині перед випалюванням, тому ми можемо стверджувати, що мова йде про важливу і відому людину.

Однак, на перший погляд, Писання не згадує сановника з таким ім’ям, але це не зовсім так. З цього місця починається найцікавіше і хвилююче.

У серпні 2016 року, професор Моше Гарсіел, вивчив напис і прийшов до сенсаційного висновку – Ішбаал бен Беда був одним з провідних воїнів Давида, справжнім польовим командиром. Ішбаал служив під керівництвом Давида і залишився йому відданий навіть коли його пан був вигнаний царем Шаулом.

Ствердження сміливе. Спробуємо розібратися.

У ранніх книгах, що описують подвиги великого царя, існує цікава річ: противники Давида носять досить ганебні імена, ніби їх батьки з самого народження зненавиділи своїх дітей.

Наприклад, ім’я сина царя Шаула «Ішбаал, син Шаула» перетворюється в «Ішбошет» (людина ганьби).

«Але Авнер, син Нера, воєначальник Шаула, взяв Ішбошета, сина Шаула, і повів його в Махнаїм» (II Сам. 2,8) і інші місця.

Онук Шаула, син Йонатана також названий ганебним ім’ям «Мерібаал» (ІІ Сам 4,5).

Хроністи Давида діяли за принципом, про який самі і засвідчили: «Нехай пан мій не звертає уваги на цього негідного чоловіка, на Навала, бо яке ім’я його, такий і він: Навал (негідник) – ім’я його, і підлість властива йому (I Сам. 25,25; 1 Цар. 25,25).

Книга Хронік вже без ідеологічних мотивів повідомляє справжнє ім’я четвертого сина царя Шаула: «і Шаул породив Йонатана, і Малкі-Шуу, і Авінадава та Ішбаала» (1 Хр. 8:33).

Як бачимо ніякої «Людини Ганьби» серед синів Шаула немає.

Біблійні імена не тільки могли змінюватися, але і скорочуватися. Пророк Шемуель (Самуїл) дорікає народ Ізраїлю в зраді принципам теократії: «І послав Господь Йерубаала, і Бедана (בדן), і Іфтах, і Шемуеля, і врятував вас із рук оточуючих вас ворогів» (I Сам.12, 11).

У паралельному місці перекладу замість імені «Бедан» стоїть ім’я «Барак». Перекладач не знав хто такий Бедан і тому вирішив, що мова йде про біблійного суддю Барака.

Швидше за все, Бедан це Шимшон (Самсон), з коліна Дана, якого називали «бе (н) Дан» (син Дана).

Тепер повернемося до остракону з Гірбет Кейафи з ім’ям «Ішбаал бен Беда».

«Беда», на думку професора Гарсіеля, точно таке ж скорочення.

У книзі Хронік згадується один з «героїв Давида» на ім’я «Ішбаам, бен Нахмоніїв» (ישבעם בן חכמוני).

«І ось перелік героїв, які були у Давида: Ішбаам, син Нахмоніїв, головний з трьох» (І Хр. 11:11).

Так ось, це, справжнє, ім’я сміливця Давида не Ішбаам, а Ішбаал. Автори Хронік з ідеологічних причин поміняли останню букву «л» (ламед) на нейтральну «м» (мем), щоб прославлений герой не носив теофорне ім’я ханаанского божества і відкинули першу букву «алеф», щоб ніщо не нагадувало.

Тепер щодо «бен Нахмоніїв», що означає – «син мудрості», що відповідає «Біда» – «бен Йадав» (син мудрості, знання).

Блискучу здогадку Гарсіеля підтверджують найдавніші християнські рукописи грецької Біблії, які зберігають в собі сліди юдейського першоджерела.

Ватиканський кодекс (Codex Vaticanus) і також Синайський кодекс (Codex Sinaiticus) в 1 Хр. 11,11 зафіксували скорочене ім’я від «Ішбааль бен Беда» – «Ішбеда» ιεσεβαδα.

Можна з впевненістю стверджувати, що остракон з міста часів Давида, носить ім’я одного з героїв Біблії.

Ішбаал бен Беда був командиром елітного підрозділу, що складався з тридцяти воїнів царя Давида. Загін був сформований в Адулламских печерах, в яких ховався Давид від гніву царя Шауля: «І зібралися до нього всі пригноблені, і всі що тісняться позикодавцем, і всі незадоволені, і став він (Давид) їхнім ватажком; і було з ним близько чотирьох сотень чоловіків»( I Сам. 22: 2-3; 1 Цар. 22: 2-3).

Ішбаал довів свою хоробрість, він був один з трьох героїв, які пробилися через стан філістимлян і зачерпнули води з вифлеємського колодязя.

За вказівкою пророка Гада, Давид повертається в Юдею, і селиться в районі, розташованому між Хевроном і долиною Ела. Письмо стверджує, що Давид зі товаришами грабував поселення в цій місцевості. Вибір не випадково упав на одного з його «героїв». Ішбаала бен Беда, добре знав особливості місцевості. Він був відправлений командувати важливим стратегічним пунктом на західному кордоні, фортецею Шаараіма. У завдання досвідченого воєначальника, не випадкового прозваного «сином мудрості», входив захист районів Хеврону і Єрусалиму від набігів філістимлян.