Іспит сумління Папи Івана ХХІІІ з гріхів проти чистоти

Виданому після смерті св. Івана XXIII його “Щоденнику душі” ми завдячуємо знанням про результат іспиту сумління святого Папи з гріхів проти 6-ї та 9-ї заповідей.

Запис, у якому про це згадується, датований 11 серпня 1961 року. Тоді Іван XXIII тривали щорічні реколекції в Кастель-Гандольфо, пише pch24.pl.

Упродовж усього життя я завжди був вірний щотижневій сповіді. Кілька разів у житті я мав генеральну сповідь”, — пише папа. Далі йде іспит совісті за кількома пунктами. Перший пункт стосується 6-ї та 9-ї заповідей і, як показує контекст, є іспитом за все його 80-річне на той час життя.

Гріхи: порушення чистоти, коли йдеться про самого себе, нескромна близькість – нічого серйозного, ніколи. Далі, коли йдеться про стосунки з іншими: “очима, дотиком, у підлітковому віці, в молодості, зрілості, старості, ні при читанні книжок чи газет, ні при розгляданні ілюстрацій чи зображень, Божа благодать, Божа благодать ніколи не допускала спокуси чи падіння, ніколи, ніколи, але завжди підтримувала мене у своєму великому, безмежному милосерді, і я вірю, що вона продовжуватиме берегти мене до кінця мого життя», — писав Іван XXIII.

Систематика папського іспиту сумління відрізняється від загальноприйнятого порядку Десяти Заповідей. Наводимо скорочено такі пункти:

Другий пункт: “Послух. Я ніколи не мав і не переживав спокус проти послуху і дякую Богові за те, що я не допустив, аби вони виникли навіть тоді, коли послух мені дорого коштував” – зізнається Іван XXIII.

Пункт третій: “Покора. У мене до неї великий і я практикую її зовні, але це не захищає мене від внутрішньої чутливості до того, що мені здається браком уваги до моєї особи. Але і це я також використовую це перед Богом як вправляння у терпеливості”.

Далі: “Любов. Її практикування обходиться мені найдешевше, хоча іноді також вимагає від мене жертви, спокушає мене і штовхає до нетерпеливості, через що навіть без мого відома хтось може постраждати”.

Наступний пункт: “Образи. Хтозна, скільки, скільки разів я переступив проти Закону Божого і проти Закону Святої Церкви! “Величезна кількість”. Але тут ідеться про те, що не входить до сфери церковних постанов і не стосуються питання смертного чи легкого гріха. Любов до правил, приписів і прихильність до всього цього церковного і світського законодавства глибоко вкорінені в моєму серці і душі та спонукають мене бути пильним насамперед до себе самого для “прикладу і збудування духовенства і вірних”.

І останній пункт: “Недбалість”. Тут, однак, папа лише пише, що дивитиметься на них, зважаючи на “різноманітні обов’язки свого душпастирського життя, в якому – в апостолі та наступникові святого Петра (…) – має сяяти дух”.