#Ісповідники віри. Як у Львові вдруге ув’язнили блаженного Василія Величковського
На той час владика Василь Величковський вже відбув 10 років ув’язнення за віру в Бога та вірність Церкві. Його арештували у серпні 1945-го, опісля допитували в київських казематах НКВС, дали смертний вирок, який замінили на 10 років каторги у Воркуті. Побував блаженний також у Володимирському централі — в’язниці для особливих ворогів безбожної держави.
В 1955-му завдяки Божому Провидінню він оселився в самому центрі Львова, на площі Возз’єднання, 11/3 (зараз це площа Соборна, а в квартирі блаженного, яка стала осередком підпільної греко-католицької церкви, тепер працює музей). Там жив до 1969 року. Але ще в 1963-му він отримує хіротонію з рук митр. Йосифа Сліпого та стає єдиним на той час катакомбним греко-католицьким єпископом і Місцеблюстителем глави УГКЦ.
Що ж спричинило друге ув’язнення владики Василія?
Відповідь на це питання ми знаходимо частково у книзі під назвою: «Василь Всеволод Величковський Ч. Н. І. Єпископ-ісповідник», яку видав у Канаді в 1975 році митрополит Вінніпезький Максим Германюк.
У 1968 році радянська влада посилила гоніння на українських католицьких священників. Це було пов’язано з тим, що за два роки «щасливий радянський народ» мав святкувати 100-річчя від дня народження засновника Радянської держави Володимира Ульянова (Леніна). В черговий раз комуністи та їхні посіпаки з карних органів посилили тиск та контроль: почалися обшуки та боротьба з релігією загалом. У жовтні 1969-го у Львові прийшли до 11 підпільних священників та конфіскували у них все, що мало зв’язок із релігією. Така ж доля спіткала і квартиру владики Василя Величковського.
Вдруге до владики прийшли з ретельним обшуком 2 січня 1969-го року. Цього разу його заарештували. На суді владику звинуватили в тому, що він «під виглядом розповсюдження релігійних поглядів систематично поширював в усній і письмовій формі завідомо неправдиві вигадки на радянський державний і суспільний лад», — читаємо ми в постанові від 23 вересня 1969 року Львівського обласного суду у складі головуючого-заступника голови облсуду Клювака В. П., т. зв. народних засідателів Мальчицького Я. Ю. і Ковальчука Г. О. за участі прокурора Савойського В. І.
Найпершим і, мабуть, головним звинуваченням, яке, вочевидь, найбільше розізлило радянську владу, та їхніх місцевих посіпак, було те, що владика Василь написав книгу «Історія Чудотворної Ікони Матері Божої Неустанної Помочі». У рішенні суду сказано, що в цій книзі «міститься ряд завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад — про переслідування віруючих в нашій країні, поневолення українського народу, відсутність свободи слова і совісті».
Ще більше злило комуністів, що «Величковський вживав активних заходів до розповсюдження цієї книжки, яка була віддрукована на друкарській машинці в декількох примірниках…». Звинувачували владику ще в багатьох «злочинах», зокрема в тому, що він слухав «Радіо Ватикан», а потім переповідав почуте іншим.
Варто зауважити, що попри старання слуг диявола знищити все, що було пов’язано з вірою в Бога та Церквою, яка їм не підкорялася, «засуджену» у радянському Львові книгу блаженного Василя Величковського вдалося не лише зберегти, але й перевидати в наш час*.
Вирок суду був жорстоким: три роки ув’язнення в таборі суворого режиму.
Цікаво, що на суд було викликано двох свідків, одним із яких став колишній греко-католицький священник, який перейшов у російське православ’я, а другий — молодий, теж у минулому греко-католик, але вже висвячений як православний священник. Вони відмовились свідчити проти обвинуваченого, зіславшись на те, що його не знають. «А може чули будь-що проти нього?», — запитав прокурор. «Чути, то чули, але тільки добрі слова».
Владика Василь пізніше згадував: «В часі процесу суддя і обвинувачувач переганялися в тому, щоб висмівати мене та мою душпастирську діяльність. Одна жінка, присутня в залі суду, піднялася в один момент і сказала: „Як погано смієте поводитися? Уважайте на себе, бо й вас Господь покличе перед свій суд“. Невдовзі після того, як я вже був у тюрмі в Комунарську, нагло помер публічний обвинувачувач; якось сидів в бюрі біля стола і більше не піднісся. Також суддя, що був ще молодим і зовсім здоровим, помер на якусь невідому недугу дуже скоро після того. Вістка про цю Божу кару потрясла цілим Львовом».
Три роки свого ув’язнення владика Василь відбув у тюрмі у Комунарську на Донбасі. Це була одна із найстрашніших в’язниць радянського Союзу. Владика захворів там на серце. Його ноги почали пухнути так, що він не міг ходити. Однак його відмовлялись лікувати. І швидше за все він не пережив би своє друге ув’язнення, якби Божим Провидінням не було призначено нового керівника в’язниці, який подбав, аби владику відвезли в лікарню. Однак здоров’я блаженного було підірване назавжди. Він не любив розповідати про ті роки, але все вказує на те, що він там переніс знущання і зі сторони т. зв. медиків — вже після звільнення кожного разу, бачивши людей в білих халатах, «владику заливав зимний піт і його серце страшенно билося».
Владика Василь Величковський після другого ув’язнення, зворушений зустріччю українцями в Канаді
27 січня 1972 року владика Василь відбув своє ув’язнення, але комуністи вже не дозволили повернутись йому до Львова. Його відправили в Київ, а звідти в Югославію, де жила сестра Василя Величковського. В такий спосіб єпископа вигнали з України.
На питання, що було найважчим досвідом владики в час панування комуністичної влади, він відповів: «Моїм найважчим досвідом, що я його мусів перенести під совєцьким режимом було без сумніву те, що я не міг нормально провадити моєї душпастирської роботи. Великими, бо були духовні потреби моїх вірних, якже я міг їх занедбувати? Тому я завжди намагався відслужити св. Літургію та уділяти Св. Тайни. Але це було подвійно небезпечне: якщо мене були б переловили, то з боку репресивного апарату мені грозила додаткова кара; крім того нагляд за мною ставав пильнішим і тоді я ризикував, що справді нічим не зможу прислужити моїм вірним».
При нагоді нагадуємо, що на завершення ювілейного року блаженного священномученика Василія Величковського у його львівській квартирі-музеї найближчим часом відбудеться сім молитовних зустрічей.
**Книгу «Історія Чудотворної Ікони Матері Божої Неустанної Помочі», а також біографічні книги священномученика можна придбати в квартирі-музеї блаж. Василя Величковського (м. Львів, Галицька площа, 11, кв. 3).
Основне фото: Під час обшуків у квартирі блаж. Василя Величковського, (тепер Соборна площа, 11/3). З матеріалів його справи. Фото скріна: Андрій Толстой
About The Author
