Історія образу Ісуса Милосердного

«Намалюй образ згідно з цим зображенням, яке бачиш, і зроби підпис: Ісусе, я уповаю на Тебе» (Щоденник св.Фаустини Ковальської, 47)

Отець Міхал Сопочко, сповідник св.Сестри Фаустини, на початку 1934 р. дав завдання вільнюському художнику проф.Казимировському створити образ Ісуса Милосердного. Помешкання і майстерня Казмировського розташовувалися в тому само будинку, де мешкав о.Сопочко. Сестра Фаустина, яка весь час роботи над образом перебувала у Вільно, приходила до майстерні художника, аби переказувати подробиці стосовно вигляду образу.

Дім, у якому створювано перший образ Ісуса Милосердного, Вільнюс. За ним – храм, перетворений радянською владою на в’язницю (діяла до 2008р.)

Отець Сопочко особисто дбав про те, щоби образ був мальований точно за її вказівками. Полотно, на якому художник малював, він допасував до розмірів рами, яку раніше подарувала йому одна з парафіянок. Праця тривала близько півроку, і коли образ уже був готовий для виставлення у каплиці, о.Сопочко попросив Сестру Фаустину запитати в Ісуса, який саме напис має бути вміщено в нижній частині.

«Певної миті сповідник запитав мене, який має бути той уміщений напис, оскільки все це не вміщується на тому образі. Я відповіла, що помолюся й дам відповідь за тиждень. Як відходила з конфесіоналу – проходячи обік Пресвятих Дарів – отримала внутрішнє розуміння, який має бути той напис. Ісус нагадав мені, як говорив ще перший раз, тобто, що ці три слова мають бути видні. Ці слова такі: «Ісусе, довіряю Тобі» (Щоденник, 327).

«Я подаю людям начиння, з яким вони мають приходити по милості до джерела милосердя. Цим начинням є образ із підписом: «Ісусе, довіряю Тобі» (Щоденник, 327).

Продиктований напис, який становить суттєвий елемент образу, о.Сопочко зробив на додатковій таблиці та вмістив на рамі під образом. Потім, на виразне побажання Господа Ісуса, переказане через Сестру Фаустину, о.Сопочко розпочав старання про те, щоби образ розмістити у храмі св.Михаїла у Вільно, де він був ректором. Зрештою, 4 квітня 1937 р., за згодою митрополита Віленського арх.Ромуальда Ялбжиковського образ Наймилосерднішого Спасителя, після схвального рішення фахівців, було повішено у храмі обік головного вівтаря, де вірні близько 11 років оточували його великою пошаною.

Образ у храмі св.Михаїла, 1937-1948

Потім, 1948 року, після того як комуністи зачинили храм св.Михаїла, образ (без рами з написом, уміщеним на ній) був таємно викуплений у литовця-працівника, який ліквідував оснащення храму. Дві шанувальниці Божого Милосердя, полька і литовка, хоч і були свідомі небезпечних наслідків з боку радянської влади, якби хтось дізнався, – винесли з храму згорнений у рулон образ і на якийсь час заховали його на горищі, аби перечекати можливу небезпеку. Потім вони переказали образ до храму Святого Духа, куди перенесено було все, що залишилося від облаштування їхнього колишнього храму. Настоятель храму Святого Духа о.Йоан Еллерт не був зацікавлений ані в тому, щоб цей образ мати у себе, ані його виставляти. Тому він залишив його на храмовому складі.

Лише 1956 року приятель о.Сопочка о.Юзеф Грасевич, який повернувся у Вільно (вже Вільнюс) після кількарічного ув’язнення в радянському таборі, вирішив відшукати образ. Отець Грасевич дістав дозвіл душпастирювати в Новій Руді. Перед виїздом попросив настоятеля храму Святого Духа віддати йому образ, і той охоче це зробив. Отець Грасевич перевіз образ Ісуса Милосердного до Нової Руди, приховуючи його походження. У цей самий час о.Сопочко розпочав старання про вивезення образу до Польщі, але припинив, бо справа виявилася небезпечною. Попри адміністративні зміни у Новій Руді, образ залишався там упродовж майже 30 років.

Образ у храмі в Новій Руді (Білорусь), 1956-1986

Храм у Новій Руді, сучасний вигляд

1970 року новорудська радянська влада вирішила зробити з храму склад. Все, що вивозили з ліквідованого храму, потрапило до іншої парафії. Високо вміщений образ залишився на своєму місці через те, що нібито бракувало достатньо високої драбини. Занепокоєний усім цим о.Сопочко, який знаходився у Польщі, нічого зробити не міг. Отець Грасевич також не мав змоги виконати прохання о.Сопочка – перенести образ у безпечніше місце. Йому довелося покинути парафію, а жоден священик у Білорусі не зважився прийняти образ до себе. На багато років полишений у порожній дерев’яній будівлі, тільки завдяки Божому Провидінню цей образ уцілів.

Невпевненість у долі образу непокоїла о.Сопочка до кінця життя. Він багато разів переказував потаємні прохання, аби перевезти образ до Вільнюса. Прохання перевезти його до Острої Брами – там, де образ було уперше виставлено для привселюдного поклоніння, – було переказане аж 1982 року, вже по смерті о.Сопочка. Тодішній остробрамський вікарій о.Тадеуш Кондрусевич визнав цю думку нереальною і запропонував повісили образ у храмі Святого Духа, де настоятелем був о.Александр Кашкевич. Той священик спершу неохоче, але таки погодився повісити образ у храмі.

Аби не викликати інтересу комуністів незвичним походженням образу, листопадової ночі 1986 року, без відома мешканців Нової Руди, які збиралися на молитву в покинутому храмі, на місці оригіналу повісили копію, підготовлену раніше. З допомогою посвячений у справу черниць Матері Божої Милосердя (Остробрамської), образ було знято з підрамника, скручено і тієї самої ночі перевезено у Гродно, а потім до храму Святого Духа у Вільнюс. Там уже, за дорученням о.Кашкевича, зробили реставрацію образу, помалювавши пошкоджені місця новим шаром фарби. Цей захід серйозно змінив вигляд образу, зокрема обличчя Господа Ісуса. Також унизу було домальовано напис «ІСУСЕ ДОВІРЯЮ ТОБІ». Крім того, аби допасувати образ до вівтарної ніші, нижню частину полотна загнули, а згори доклеїли овальну частину.

Ці зміни не були згідні з художнім задумом і композицією початкового образу, створеного проф.Казимировським за співучасті Сестри Фаустини і о.Сопочка. Ця низькопробна переробка серйозно понизила початкову художню цінність твору. Образ, уміщений у бічному вівтарі храму Святого Духа у Вільнюсі, багато років не викликав нічийого інтересу – як паломників, так і церковних властей (може, на щастя, бо й радянських органів – також ні).

Брак відповідних умов для експозиції образу призвів до недобрих змін у його матерії. Завдяки доброзичливості тодішнього настоятеля о.Мирослава Грабовського, у липні 2001 р. черниці Згромадження Сестер Ісуса Милосердного змогли створити новий осередок у Вільнюсі й оточити опікою цей єдиний, безцінний образ із зображенням Наймилосерднішого Спасителя, який поставав в атмосфері чуда – молитви і страждань Сестри Фаустини, її присутності та співдії. Завдяки старанням і жертовності цих сестер (згромадження, яке виросло за сприяння о.Сопочка і на підставі духовності св.Сестри Фаустини, яка сама належала до згромадження Матері Божої Милосердя) у квітні 2003 р. було проведено ґрунтовну реставрацію образу. З нього усунуто всі домальовування і плями, що виникли внаслідок вологості, і які раніше вже хтось пробував усунути хімічними засобами.

Деякі з пошкоджень полотна, на якому намальовано образ, було неможливо виправити без підклеювання: наприклад, дірки від цвяхів, якими нижню, загорнену частину образу прибивали до підрамника. Ці пошкодження після реставрації перестали бути помітними, але залишилися, і становлять неповторну ознаку саме цього образу.

Образ у храмі Святого Духа у Вільнюсі (1987-2005): перед реставрацією (фото вгорі ліворуч) та після неї.

Після ґрунтовної віднови образ повернувся у храм Святого Духа – парафіяльного костелу поляків, які мешкають у Вільнюсі.

Аби створити відповідні умови для індивідуальної молитви споглядання – адорації образу Ісуса Милосердного, для кожного і в будь-який час, без огляду на національне походження, митрополит Вільнюський Аудріс Юозас Бачкіс вирішив перенести образ Ісуса Милосердного до сусіднього храму Пресвятої Трійці, який було реконсекровано на Санктуарій Божого Милосердя.

З вересня 2005 року первісний образ Ісуса Милосердного вшановується у Сантуарії Божого Милосердя у Вільнюсі, де у щоденній молитовній адорації Святого Зображення Спасителя сестри-черниці на численні прочани довіряють долю світу і свої власні в руки Милосердного Спасителя.

Молитовне служіння у Санктуарії митрополит доручив Згромадженню Сестер Ісуса Милосердного.

Адорація Сестер Ісуса Милосердного у Санктуарії Божого Милосердя, Вільнюс, вул.Домінікону, 12

Згромадження Сестер Ісуса Милосердного засноване блаженним о.Міхалом Сопочком як відповідь на прагнення Господа Ісуса. Це міжнародна споглядально-чинна спільнота, яка поширює культ Ісуса Милосердного. Упродовж кількадесятьох років сестри вірно виконують своє завдання, проголошуючи світові послання Божого Милосердя. Молитвою та жертовним служінням ближнім вони невпинно випрошують Боже Милосердя для світу, зокрема – благодать милосердя для помираючих і благословення Боже для священиків та богопосвячених.

«Прагну, аби таке згромадження було» (Щоденник, 437).

«У ньому невпинно випрошуватимуть для себе і цілого світу милосердя Боже, а кожний учинок милосердя випливатиме з любові до Бога, якою (сестри) будуть переповнені. Цю велику рису Божу вони намагатимуться опанувати самі і жити нею, і старатися, щоб інші її пізнали і довірилися доброті Божій» (Щоденник, 664).

Довічні обіти Сестер Ісуса Милосердного. Вільнюс, 2012

2004 року центральним осередком Згромадження у Вільнюсі митрополит Вільнюський призначив дім, у якому колись був намальований образ Ісуса Милосердного. Цей дім, завдяки щедрості жертводавців, допасовано до потреб черниць. Нині це місце, куди прибувають численні паломники.

Дім Згромадження Сестер Ісуса Милосердного. Вільнюс, вул.Расу, 4а

З ініціативи Фонду Апостолів Ісуса Милосердного (Лодзь, Польща), який був доброчинцем і організатором проведеної 2004 року реставрації образу, в березні 2004 року в храмі Святого Духа у Вільнюсі відбулася професійна фотосесія образу. Відтоді фотокопії слайдів, виконаних спеціальною камерою, можна побачити в інтернеті та використовувати для євангелізації.

«Через цей образ Я вділятиму численні благодаті, а тому нехай має доступ до нього всіляка душа» (Щоденник, 570).

Фотодокументація реставраційних робіт. Усунення пізніх шарів фарби

Усунення перемальовок здійснювали фахівці просто в каплиці храму Святого Духа. Стверджено, що, попри грунтовну консервацію, матерія образу зазнала таких важких ушкоджень, що виставляти його варто у відповідних умовах. Консервацію образу здійснила п.Едита Ганковська-Червінська із Влоцлавка, консерватор творів мистецтва, випускниця факультету образотворчого мистецтва Університету Міколая Коперніка в Торуні, Польща.

Джерело: CREDO