IV-а всеукраїнська проща медпрацівників до Крилосу із самбірським акцентом

У суботу, 11 червня, до княжого села Крилос (древнього Галича), що на Франківщині, з усіх куточків нашої землі з’їхалися працівники лікарень, поліклінік, госпіталів, шпиталів та інших лікувальних установ, щоб стати учасниками IV Всеукраїнської прощі медпрацівників і отримати повний відпуст, пройшовши крізь «ювілейні двері» старовинного храму Успіння Пресвятої Богородиці.

Родзинкою цьогорічного паломництва стала присутність молодих лікарняних волонтерів із міста Самбора – активістів капеланського центру «Ноїв Ковчег», а саме: хору «Ефата» (храму святого Пантелеймона), музичного гурту «Зорі-Роси», акторів самодіяльного театру, а також їхнього незмінного духівника – місіонера Божого Милосердя та головного капелана Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ – отця Тараса Рисея, які радо прибули сюди зі своєю багатою програмою на запрошення організаторів всього дійства. Також з ними у значній кількості приїхали і медичні працівники Самбірської ЦРЛ.

А розпочалася проща із Молебню до Христа Милосердного. Після його закінчення, молоді самбірчани – учасники гурту «Зорі-Роси», виконали зворушливу пісню із назвою «Проща життя».

Тоді слово взяв отець Тарас Рисей. Звертаючись до присутніх у храмі лікарів, він висловив кілька провокативних тез, які заставили всіх бути надзвичайно уважними. Ось одна з них: бути лікарем завжди було, є і буде дуже вигідно… Ясна річ, що не у земному вимірі, бо сьогодні і зарплати не надто високі, і начальство вічно грозить скороченням, і відпочинку як такого нема… Зате є більше можливостей, щоб послужити самому Христу, Який сам сказав: «Що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25, 40). А ось і друга не менш пікантна теза: сучасним лікарям бракує серця… Звичайно, що не того органу, який качає кров і ритмічно б’ється, а такого, у якому перебував би Господь. Священик нагадав момент із книги Одкровення, а саме ось ці слова: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною» (3, 20). Це відкриття стається через молитву, яка мала би супроводжувати лікаря протягом дня. Лише зі серцем, у якому перебуває милосердний Господь, медичний працівник може зватись кваліфікованим. «Тому сьогодні весь український світ, – зазначив о. Тарас, – просто волає: «Лікарю, майте Бога в серці!»»

Після реколекційної науки, місіонер Божого Милосердя зі Самбора попросив присутніх прочан процесійно вийти на подвір’я храму, щоб, зробивши обхід навколо святині, пройти крізь «ювілейні двері». Поки відбувалось оце благочестиве дійство надворі, священики, котрі залишились всередині, винесли для поклоніння чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Галильцької, щоб паломники-медики змогли діткнутись до неї серцем і устами, отримавши потрібні ласки з висоти для подальшого жертовного служіння ближнім, які втратили здоров’я.

Невдовзі розпочалась Архієрейська літургія за участю єпископа-помічника Івано-Франківської митрополії – преосвященного Йосафата (Мощича), багатьох священиків-капеланів та… чудового молодіжного хору «Ефата» храму святого великомученика Пантелеймона міста Самбора. Своїм чудовим співом юні молільники заставили багатьох відірватись від землі та її клопотів та перенестись кудись високо-високо у небесні простори, щоб возносити хвалу єдиному Творцеві – Милосердному Богові.

По завершенні Служби Божої, відбулось урочисте водосвяття на княжій криниці (200 метрів від храму), а тоді прочани знову повернулися до церковці, щоб могти подивитися виставу із глибоким змістом – «Терапія для душі», яку знову ж таки поставили для медичних працівників волонтери зі Самбора.

Завершилась IV Всеукраїнська проща медпрацівників близько 16 години… На обличчях вдячних паломників, які поспішали до своїх автобусів, щоб повертатись додому, сіяли усмішки щастя, адже цей прекрасний день вони прожили недаремно, почерпнувши для себе води живої, неначе спрагла земля бажаного дощу…

Ірина Славич