Із пастирським візитом Закарпаття відвідав Апостольський Нунцій Архієпископ Клаудіо Ґуджеротті

Апостольський Нунцій Клаудіо Гуджероті приїхав на Закарпаття у понеділок, 23 жовтня, та зустрівся з угорськомовними священиками Мукачівської дієцезії. Цього ж дня літургійний календар на цих теренах згадує св. Йоана Капістрана, котрому посвячені декілька храмів у дієцезії, зокрема, у м. Виноградові є каплиця у отців-францисканів, де архиєпископ очолив Святу Месу з нагоди відпусту.

Наступного дня, у супроводі монсеньйора Йозефа Грека та душпастиря Київської архиєпархії о. Максима Рябухи, архієпископ Клаудіо Гуджероті консекрував перший римсько-католицький храм у с. Лисичево (історична назва Лисичово або Rókamező). До цього тут богослужіння проводились у приватному будиночку, що і тепер є біля новоосвяченої каплиці.

Насамперед біля входу у храм архиєпископ Клаудіо прочитав молитву та заохотив усіх увійти у дім, що має стати домом Божим. Єпископський вікарій о. Антоній Зіемба привітав архиєпископа, духовенство, Консула Словаччини та всіх присутніх. На це богослужіння з’їхалось все україномовне духовенство, як священики, так сестри-монахині зі всієї дієцезії.

Вже у храмі на початку Меси архиєпископ освятив воду, якою були покроплені стіни будови та присутній люд Божий.

У проповіді Апостольський Нунцій звернув увагу на літургійні читання, у яких ми почули, якою має бути атмосфера цього нашого богослужіння – величезне свято. А те, що ця церква замінить будинок, у якому довгі роки молились, вказує на те, що спільнота крокує вперед. Зокрема, він сказав: «Ми є настільки щасливі від цієї події, бо благословляючи і освячуючи цю церкву ми благословляємо і освячуємо усю людяність, усе людство, яке живе у цьому просторі. Миро, яке ми будемо намащувати у цій церкві, увійде у серце кожного. І всі будуть чутися родиною, бо всі разом будуть намащені тим самим миром».

«Бачите, мої дорогі брати і сестри, ви всі є зібрані тут разом і це означає що наше життя воно завжди є спільнотовим… А знаєте чому? Тому, що ви є Тілом Христа. А Тіло Христа не може існувати, якщо якась його частина відходить, – сказав архиєпископ Клаудіо. І продовжив, – Ми ставимося до храму як до людини, як до особи. Ми його ніби охрещуємо, як ви бачили, водою, намазуємо як у миропомазанні, у ньому ми служимо Євхаристію. Цей храм є символом наших тіл, до яких потрібно ставитися з повагою… Коли якась родина зазнає насилля, руйнується сама будова Церкви. Коли є яка неприязнь, якась агресія, якесь неприйняття один одного, все це у певний спосіб відображається на стінах храму».

Архиєпископ також заохотив усіх пам’ятати у молитві єпископа Антала Майнека і завершив проповідь словами: «І також у кінці закликаймо Пресвяту Богородицю з а заступництвом святого Івана Павла ІІ… Із таким заступником ви підете далеко! Я переконаний, що якщо за кілька років ми з вами зустрінемося, ви будете ще щасливіші, ще радісніші через ваше щоденне життя. Це наші побажання і наша впевненість, яка походить від нашої віри у Христа. Він благословляє усіх вас і хай супроводжує вас дорогами життя аж до вічного бенкету, який приготував для всіх вас у своєму вічному Царстві».

Після молитви «Вірую» була літанія до всіх святих, під час якої всі молились навколішки. Далі наслідував обряд консекрації вівтаря і храму. Архиєпископ полив вівтар олією, що була посвячена у Великий Четвер, та розтер її, і після цього у визначених місцях на стінах позначив олією знак хреста. Тільки після цього була посвячена свічка, від якої були запалені свічі біля вівтаря, і розсвітили церкву світлом.

Колись подаровані архієпископом Львівським Мєчиславом Мокшицьким для Мукачівської дієцезії реліквії св. Йоана Павла ІІ від тепер знаходитимуться у посвяченому йому храмі у Лисичеві.

На завершення настоятель парафії з с. Довге, до якого ця церква належить як філія, о. Адріан Коваль висловив подяку всім причетним до того, щоб постала ця церква, особливо пану Романець Василю Васильовичу, і всім хто долучився до організації урочистості посвячення. На святі також був присутній Консул Словаччини в Україні Мірослав Мойжіта, який приїхав з Ужгороду. Адже колись у цьому поселенні жили словаки і говірка села ще й досі має у собі слова зі східнословацького діалекту.

На превеликий жаль не зміг бути на консекрації ординарій дієцезії Антал Майнек, але слова подяки лунали і в його адресу за надану підтримку та допомогу для завершення будівництва.

На сам кінець архиєпископ Клаудіо Гуджеротті уділив присутнім папське благословення.

Тетяна Решетар,
фото із Виноградова: Марина Свіщо