Ізраїль видворив католицького священника із Західного Берега

О. Луїс Салман походить із Йорданії. Він був парохом у містечку Бейт-Сахур, яке адміністративно належить до агломерації Вифлеєма і відоме завдяки санктуарію Поля Пастирів. 80% мешканців становлять християни, решта – мусульмани. Ізраїльська влада відмовила священникові у продовженні візи, тим самим змусивши його залишити Палестину.

Представники Церкви та місцеві християни звертають увагу на зростаючі труднощі з отриманням або продовженням віз для духовенства з Йорданії, Лівану, Сирії та Єгипту, які служать арабомовним спільнотам на палестинських територіях. Прикладом є о. Юсуф Асаад, який служив у парафії Пресвятої Родини в Газі. Священник із Єгипту організовував допомогу мешканцям після ізраїльської атаки в жовтні 2023 року. Минулого року Ізраїль відмовив йому в продовженні візи і він був змушений залишити своїх парафіян. Після видворення він зустрівся у Ватикані з Левом XIV.

Жодного офіційного пояснення

Видворення о. Салмана викликало широкий резонанс, оскільки 36-річний священник був активно залучений до життя місцевої християнської спільноти, особливо допомагаючи молоді. Наголошується, що його видворення – це значно більше, ніж просто імміграційний спір. Для багатьох християн на Святій Землі рішення ізраїльської влади не продовжувати дозвіл на перебування йорданського священника – це ще один знак постійного погіршення становища християн у регіоні.

Офіційної причини відмови у продовженні візи не надано. Наказ залишити країну було видано після того, що церковні джерела описали як надзвичайно тривалий та інтенсивний допит із питань безпеки, проведений ізраїльськими службами. Священнику закидали його активну публічну присутність серед палестинської християнської молоді, а також висловлювання, в яких він називав Ізраїль «окупаційною силою». Водночас така термінологія поширена у міжнародному дискурсі і не свідчить про екстремізм.

Прощальна Євхаристія

Свою останню Літургію о. Салман відслужив 10 травня в латинському храмі Матері Божої Фатімської. На неї численно прибули молоді люди не лише з Бейт-Сахура, але й із Вифлеєма та Рамалли, зі зворушенням прощаючись зі священником, який був для них духовним провідником. Вплив о. Салмана на молодь допомагає зрозуміти, чому його видворення викликало такий глибокий відгук.

Багато учасників прощальної літургії описували його як виняткову особу, здатну говорити одночасно про віру, гідність, національну ідентичність і надію. Вони наголошували, що його служіння ніколи не зосереджувалося на політичній боротьбі, а радше на супроводі молодих християн, які намагаються залишатися закоріненими у своїй батьківщині попри зростаючу невизначеність.

Молодь провела о. Салмана аж до знаменитого мосту Алленбі – єдиного сухопутного переходу, що дозволяє палестинцям із Західного Берега подорожувати до Йорданії та далі у світ. Цього разу це була не подорож надії, а болісне прощання, яке залишило поранену спільноту з питанням, що дедалі частіше звучить серед християн Святої Землі: «Хто буде наступним, хто змушений буде виїхати?»

Історія життя

о. Луїс Салман народився у 1989 році в Йорданії. Перед вступом до семінарії Латинського патріархату в Бейт-Джалі у 2014 році він вивчав комп’ютерну графіку й анімацію в Технологічному Університеті в Аммані. Священничі свячення прийняв у 2021 році і швидко став відомим завдяки поєднанню душпастирського служіння з активною соціальною та гуманітарною діяльністю.

Його ім’я набуло міжнародного розголосу у 2022 році після вбивства палестинсько-американської журналістки Ширін Абу Акле, християнської кореспондентки «Al Jazeera», яку було застрелено під час висвітлення ізраїльської військової операції в Дженіні. о. Салман очолював похоронні обряди та брав участь у процесії, під час якої її труну несли Єрусалимом. Кадри, на яких ізраїльська поліція нападає на людей, що несли труну, шокували світ і стали одним із найяскравіших символів ізраїльсько-палестинської напруженості того часу.

У наступні роки о. Салман був пов’язаний із палестинським рухом християнської молоді, виконуючи роль капелана і наставника для багатьох молодих людей, які стикаються з тиском еміграції, економічною нестабільністю і страхом, що історична присутність християнства на землі народження Христа може ще більше ослабнути.

Ці побоювання не безпідставні. Палестинські християни дедалі більше відчувають себе чужими на власній землі, а їх кількість постійно зменшується. Тихий тиск Ізраїлю рідко потрапляє на перші шпальти новин, але поступово змінює людську і релігійну географію Святої Землі, зазначає misyjne.pl.