Кард. Версальді: не тільки зцілювати рани, але й попереджати їх, не укладаючи недійсних шлюбів

Крім визнання недійсності шлюбів у відповідності з новими вказівками, які містяться у motu proprio Папи Франциска, необхідно допомогти майбутнім подружжям не укладати недійсний шлюб. Це – одна з рекомендацій, що прозвучали в Залі Синоду.

Кардинал Джузеппе Версальді розповів про це в розмові з радіо Ватикан.

Поряд з прискоренням процесу по визнанню недійсності шлюбу, не можна залишати без змін і процес підготовки до шлюбу. Пари, які сьогодні звертаються до церковного суду, свого часу були безперешкодно допущені до Таїнства без ретельного розпізнавання і відповідної підготовки. Це не означає, говорить кард. Версальді, що їх не слід було допускати до Таїнства, але їх потрібно було краще до нього підготувати – щоб не накладати на їхні плечі тягар, від якого потім так складно позбутися. «У будь-якому випадку, – додав кардинал, – крах шлюбу – це болісна подія, навіть якщо підтверджується його недійсність».

Тому сімейні рани необхідно не тільки зцілювати, але і попереджати: це теж обов’язок Церкви як «польового госпіталю». Якщо людям не вистачає віри, то їх наміри при вступі в шлюб навряд чи будуть відповідати намірам Церкви у звершенні Таїнства Шлюбу. У молоді сьогодні формуються суб’єктивні погляди на шлюб, кожен має своє уявлення, – саме тому збільшуються випадки визнання недійсності укладеного шлюбу. «Чому ж їх треба зупиняти вже потім, після краху, а не перед цим, щоб вони краще подумали?».

Як же повинна відбуватися підготовка заручених, щоб уникнути надалі неприємних процесів? “Час заручин повинен бути не тільки емоційним досвідом, – підкреслює кардинал, – це повинен бути своєрідний катехуменальний шлях, на якому Церква йде поруч, не для того щоб обтяжувати або затьмарювати період закоханості, але щоб допомогти зрозуміти зарученим, чого вони хочуть. Якщо вони не хочуть рятівної зустрічі з Христом в Церкві, навіщо їх допускати до Таїнства? Краще не покладати на них цей тягар, раз це для них тягар, а не допомога. Так пізніше вони можуть приступити до нього дійсно як чогось радісного, а не формального.”