Кардинал Сара: священики не зобов’язані мити жіночих ніг у Великий четвер

Ватикан: священики не зобов’язані мити ноги жінки під час Служби Божої Вечері Господньої у Великий четвер, повідомив кардинал Роберт Сара.

Префект конгрегації Божественного культу та дисципліни Таїнств, повідомив журналістам у Римі 26 лютого, що кожен єпископ або священик «має сам вирішувати у згоді з власною совістю, і відповідно до мети, для якої Господь заснував це свято».

Кардинал Сара дав роз’яснення щодо суперечностей, що виникли відносно указу від 6 січня і додав Пояснювальну записку, написану секретарем конгрегації богослужінь, архієпископом Артуром Роше.
В указі йдеться, що «отці можуть вибрати невелику групу віруючих, щоб представити різноманітність і єдність кожної частини народу Божого” і, що “такі маленькі групи можуть складатися з чоловіків і жінок»

Кардинал Сара дав роз’яснення після того, як єпископи і священики висловили занепокоєння з приводу нововведення, яка допускає миття ніг у жінок під час Служби Божої Вечері Господньої. Згідно з указом Пія ХІІ, омивати ноги жінкам можна було лише поза месою.

2 лютого 2016 року, в своєму інтерв’ю, єпископ Афанасій Шнайдер, єпископ-помічник Астана, Казахстан, заявив, що відповідно до його совісті, він може не включати жінок в обряд обмивання ніг у Великий четвер. Єпископ Шнайдер заявив: «Дяка Богові, жоден священник або єпископ не зобов’язаний публічно мити ноги жінкам у Страсний Четверг, бо ніякого наказу з цього приводу нема і робити це можна добровільно».

Єзуїтський священик і засновник Ігнатій-прес, брат Йосип Фессіо, також звернув увагу на те, що мова іде про дозвіл, який часто неправильно розуміють як вимогу: «Звичайно, це має бути зрозуміло, що це дозвіл, а не вимога, – сказав він – Але навіть це розуміння не вплине на те, що відбувається. Ось схожа ситуація, в якій ми вже бачимо результати: коли дозвіл було дано на те, щоб жінки прислуговували біля вівтаря. Цей дозвіл дається єпископам, а не безпосередньо священикам (тобто, якщо єпископ вирішив, він може дозволити практикувати це на парафіях). З декрету було ясно, що жоден священник не був зобов’язаний мати жінку-міністранта, навіть якщо єпископ дав дозвіл. Що з цього вийшло? Багато єпископів наполягали на тому, що регулярне використання дівчаток-міністрантів буде обов’язквим для усього загалу. Таким чином, дозволи часто трактувалися і трактуватимуться, як накази».

«Звичайно, як Верховний законодавець, папа може (теоретично) змінити закон, як вважатиме за потрібне, – визнав брат Фессіо. – Але прототипом є, звичайно, Таємна вечеря, де Ісус умиває ноги не учням і не людям, обраним випадковим чином з натовпу, а апостолам, і каже їм, що вони повинні мити ноги «одне одному». Тобто, висвячені слуги повинні слідувати цьому прикладу між собою. Ми знаємо, що в 11 столітті Папа Римський омив ноги дияконам. Але з 1955 року обряд цей став більш масовим».

«Одне можна сказати напевно, – заявив брат Фессіо.- Смирення і служіння, приклад якого дає Ісус, є обов’язком кожного християнина. Тим не менш, Ісус омив ноги 12 апостолам. Пробуючи зробити цей жест більш широким, ми втрачаємо той сенс, який вкладав у нього Ісус».

Дієго Монтагна, римський кореспондент, спеціально для Aleteia’s English edition.