Кардинал Сара: Зараз більше потрібні священники, аніж психологи

Спалах коронавірусу нагадав Церкві про її основне завдання, яким є проголошення віри, слів вічного життя, які єдині можуть допомогти світу зіткнутися з реальністю смерті. Про це пише кардинал Роберт Сара на шпальтах французької газети «Le Figaro».

Префект ватиканської Конгрегації у справах богослужінь посилається на те, що відбувалося останніми тижнями, коли світ був беззахисним перед жахом смерті, а будинки для літніх людей стали ареною драматичних подій. Як у Франції, так і в Італії їхні підопічні помирали масово і наодинці. Замість того, щоб підготувати їх до ймовірної смерті, з гідністю та надією на вічне життя, їм не дозволили контактувати зі священником та родичами, щоб за будь-яку ціну захищати їхнє тимчасове існування.

За словами кардинала Сари, це показало, що як і держава, яка, на відміну від попередніх епідемій, повністю піклувалася про хворих і вмираючих, так і сучасне суспільство, не справляються з таємницею смерті. Сучасна людина намагається втекти від неї, ігнорує її, а тим часом під час цієї епідемії вона була в повному жаху. Кардинал Сара нагадує нам, що перед смертю всі людські слова виявляються безпорадними. Тільки надія на вічне життя може допомогти. Хто, однак, наважиться її проповідувати? Тільки ті слова, які нам відкрив Бог, дозволяють вірити в життя без кінця, і їхнє проголошення сьогодні є головним завданням Церкви, – пише глава ватиканської дикастерії.

Він також зазначає, що Церква повинна змінитися, щоб виконати це завдання. Вона не може боятися шокувати та йти проти течії, а має пам’ятати, що її єдина правильність буття – проголошення перемоги Христа над смертю. Кардинал Сара прогнозує, що сучасна людина вийде пораненою з цієї епідемії. Вона буде шукати допомоги у психологів, щоб розібратися з усвідомленням, що дозволила своїм близьким померти наодинці. Але ще більше їй знадобляться священники, щоб навчити її молитви та надії. Ця криза показала, що наші суспільства, часто не знаючи цього, зазнають глибоких духовних страждань. Вони не можуть надати сенсу стражданням, своїй скінченності та смерті.