Кастель-Ґандольфо: чотириста років папської присутності

В контексті урочистостей на честь святого Себастьяна, покровителя містечка поблизу Риму, о. Тадеуш Розмус, польський салезіянин і настоятель парафіяльного храму святого Томмазо з Вілланови, розповів про зв’язок цих місць із багатьма Папами, які протягом 400 років вирішували

Велике свято відбулося минулими вихідними у Кастель-Ґандольфо. В суботу, 5 вересня 2026 року, мешканці зібралися на урочисте Євхаристійне богослужіння на честь покровителя міста святого Себастьяна. Свята Меса, яку очолив монсеньйор Анджело Пеннацца, єпископський вікарій та парох храму святого Йосифа в Павоні, завершилася процесією з реліквіями. В неділю, 6 вересня, після обіду історична хода, учасники якої були одягнені в костюми XVII століття, відтворила атмосферу чотирьох століть тому, коли з приїздом Урбана VIII було урочисто відкрито літню папську резиденцію в цьому містечку. Особливе свято організували за спільною ініціативою муніципалітет, папська парафія та місцевий історик Лучано Маріані.

Про історію цих місць, дорогих серцю багатьох пап, ватиканським медіа розповів отець Тадеуш Розмус, SDB, настоятель храму святого Томмазо з Вілланова, що розташований поруч із Палаццо Барберіні, з тераси якого відкривається той самий захопливий краєвид, що й Папі.

Від резиденції Урбана VIII до бригантина Олександра VII

У 1596 році, за понтифікату Климента VIII, Апостольська палата конфіскувала феод і замок родини Савеллі, які накопичили великий борг, і за бажанням Урбана VIII, в період з 1624 по 1626 роки переробила його за проєктом Карло Мадерно, завдяки чому він став історичною літньою резиденцією багатьох пап. Розповідають, що того 10 жовтня 1626 року в Римі на світанку пролунали салютні постріли з гармат, коли папська процесія супроводжувала в’їзд Папи до Кастель-Ґандольфо.

Це місце, що вражає своєю природною красою, яке колись особливо приваблювало римських імператорів, стало резиденцією, де можна було подихати чистим повітрям, відпочивши від римської спеки. Польський священник, який сьогодні очолює місцеву парафію, згадує, що ці землі надзвичайно любив Олександр VII: «Він вніс сюди багато нового, збудував храм святого Томмазо з Вілланови на місці маленької каплиці святого Миколая й особисто освятив його в 1661 році. У той час душпастирством займалися августинці, а згодом прийшли салезіани. Розповідають також, що він першим привіз сюди бригантин (двощогловий вітрильник) і на борту цього судна плавав по озеру». Саме Папі Олександру VII, за словами о. Тадеуша, завдячуємо глибоким змінам у цьому районі, оскільки він залучив до роботи над комплексом також відомого митця Джанлоренцо Берніні.

Зв’язок пап із місцевою громадою

Місцева громада дуже добре сприйняла присутність пап у Кастель-Ґандольфо, і, окрім гордості, яку чимало хто виявляє за те, що вважає справжнім привілеєм, з часом у неї визріла особлива прихильність та бажання зміцнити почуття братерства та взаємної близькості. Цього вона навчилася, зокрема, від деяких пап: хтось, наприклад, згадує про Івана XXIII, який відвідував оселі, заходив на кухню і піднімав кришки каструль, щоб з’ясувати, чи потрібна допомога і чи вдається нагодувати сім’ю, завжди готовий особисто надати підтримку. Від однієї до другої прогулянки верхи, які полюбляли Урбан VIII, Климент XIV, а також Лев XIV, вибудовувався канал спілкування з мешканцями та паломниками. Різні зустрічі стали важливими моментами для багатьох Наступників святого Петра: «Папи, коли почали приїжджати сюди, думали не лише про себе. Вони думали також про місцевих жителів, чисельність яких поступово зростала завдяки розвитку навколишньої інфраструктури», – підкреслив отець Тадеуш.

Людяна краса

Сьогодні це місце є не лише місцем відпочинку. Папа Лев XIV, якого всі дуже люблять за його ставлення до людей, не тільки надає простір для приватного часу та спорту, а й займається ватиканськими справами. Тож палац став відкритим для дипломатичних візитів та приватних аудієнцій, звідси Папа виголошує недільну молитву «Ангел Господній», очолює тут різні богослужіння. «Прибуття Папи Лева, – підкреслює священник, – вносить, я б сказав, людяну красу, дуже близьку до людей, дуже відкриту».

Зі зворушенням парох згадує про той час, коли під час Другої світової війни, у 1944 році, Пій XII відкрив ворота папських садів, щоб надати притулок переселенцям: «Кажуть, що це було 12 тисяч людей. А в Апостольському палаці, саме в кімнаті Папи, за даними джерел, народилося 36 дітей, серед яких були й близнюки. Мати, – зазначає о. Тадеуш Розмус, – хотіла висловити вдячність за гостинність і свою подяку Папі, тож назвала їх Євгеній Пій та Пій Євгеній саме на честь тодішнього Єпископа Риму».

Джерело: Vatican News