Католики у Великій Британії: креативна меншина

14 березня 2017 року єзуїтське видання «America» (США) розмістило аналітичний огляд ролі й місця католиків у Великій Британії – переважно протестантській і дедалі більше світській державі. Виявляється, що, хоча англіканство – це офіційне та «звичніше» віросповідання, кількісно менший католицизм, як не парадоксально, має більший вплив на британське суспільство.

Згідно зі звітом BBC, у 2010 році, напередодні візиту Папи Римського Бенедикта XVI до Великої Британії, в Англії й Уельсі проживало близько чотирьох мільйонів католиків, що становить від 5 до 8 відсотків від загальної кількості населення. Для порівняння, у Сполучених Штатах католики – також релігійна меншина, але найбільша: до них належать від 20 до 25 відсотків американців.

Під час опитувань чи соціологічних досліджень британці визнають, що відносно невеликий розмір Церкви впливає на стиль та спосіб діяльності місцевих католиків у публічній площині – їхня соціальна активність дуже обережна, за принципом «не розхитуючи човна», проте вони чимдалі краще усвідомлюють ту пророчу роль, яку можуть відігравати у розв’язанні складних проблем, що стоять перед суспільством.

Філіп Мак-Коскер, голова католицького дослідного центру при Кембриджському університеті, зауважує, що один із найвагоміших внесків латинської Церкви у суспільне життя – це просування католицького соціального вчення: «Люди починають говорити про спільне благо. Для деяких осіб, які впливають на політику, це стало абсолютно нормальним. Етичні питання, пов’язані з католицькою соціальною доктриною, справляють вплив на британське суспільство».

Він вважає, що потенціал впливу католицького соціального вчення на суспільство досі ще не вповні використаний і у Сполученому Королівстві, і в інших країнах, але має всі шанси для подальшого розвитку. «Я думаю, що католицьке соціальне вчення дозріло до певного переосмислення, – каже Мак-Коскер. – Воно виникло ще за часів неглобалізованого світу, соціальні проблеми тоді були трохи інші. Я думаю, як традиція мислення, воно вже трохи закостеніло. […] Грубо кажучи, католицьке соціальне вчення та його принципи – дуже гарні й корисні, їх потрібно застосовувати в найрізноманітніших контекстах, але все це доступне лише для свого роду закритого клубу експертів, а не як повсюдний спосіб говорити про християнський погляд на світ і християнський наратив».

Саме тому католицький дослідний центр при Кембриджському університеті займається адаптацією основних положень католицького соціального вчення до сучасних викликів. Наприклад, тут досліджують, як католицьке соціальне вчення може допомогти в питаннях інтелектуальної власності, патентування генетично модифікованого насіння тощо.

Антикатолицькі суспільні настрої сформувались у Великій Британії за часів Реформації та тривали протягом кількох поколінь. Деякі дослідники вважають, що така ментальність властива британському суспільству й досі. Проте голос Церкви щодо важливих проблем чути дедалі краще – наприклад, у сфері бізнес-етики.

Ще 2011 року, лише через калька років після фінансової кризи, яка почалась у США й поширилася по всій земній кулі, колишній працівник інвестиційної компанії «Ґолдман Сакс», який вважав, що Церква може зробити внесок у дискусію щодо кризи та подолання її наслідків, звернувся з відповідними пропозиціями до кардинала Вінсента Ніколса. Їм вдалося сформулювати основу етичних принципів для британського бізнесу.

Основний постулат, із якого виходять ці основи, полягає в тому, що коли підприємства мають ясне уявлення про свою місію і бачать себе в рамках спільнот, то і працівники, і роботодавці можуть бути успішними, навіть в умовах кризи. «Основний аргумент полягає в тому, що якщо ви маєте чітке уявлення про ваші цілі та якщо ваша мета обумовлена етично, то насправді це буде й вигідно», – сказав кардинал Ніколс під час інтерв’ю, яке дав 7 березня у Вестмінстерській резиденції.

Ці та інші пропозиції були такі вдалі, що ними змогли скористатися різні представники британської бізнес-спільноти. Сьогодні ця концепція носить назву «Better Business» (Кращий бізнес) і є формально автономним проектом – організатори заздалегідь вирішили, що його реалізація має відбуватися поза церковними структурами. Коли кардинала запитали, чому, він відповів, що частково так сталося через те, що у Сполученому Королівстві досі зберігається певна недовіра до Католицької Церкви. «Якщо є щось католицьке, люди не хочуть долучатися до цього, – каже кардинал. – Ось так воно є в цій країні».

Проте ці обставини не зупинили кардинала й інших католицьких єпископів. Вони й надалі публічно виступають щодо цілої низки складних питань, зокрема щодо статусу інших релігійних меншин у країні, кризи біженців у Європі тощо. Кардинал Ніколс визнає, що згадані приклади демонструють, як католицизм у Британії, попри свій стриманий характер, поволі здобуває прихильність у суспільній сфері.