Коли купуємо непотрібне – забираємо кошти з того, що дає нам радість, впевненість, розвиток, – фінансовий тренер

«Психологічна порадня» на «Воскресіння. Живе радіо» продовжує цикл програм щодо фінансової грамотності і правильного ставлення до грошей та споживання. Адже гроші як такі мають відношення і впливають не лише на матеріальне становище людини – вони виявляють наші слабкості, недалекоглядність, неорганізованість тощо. Про те, як заощаджувати на, здавалося б, незначних речах і споживати розумно, у черговій програмі говорила фінансовий тренер Олександра Грудзевич.

«Багато людей вважає, що заощаджувати важко чи й нереально, з різних причин – немає можливості, не того рівня доходи, треба виплачувати кредити тощо. Проте це не так чи не зовсім так, – каже Олександра. – Багато залежить від організованості, поставлених цілей і володіння простими, але дієвими інструментами, які дозволять заощаджувати чи, принаймні, не викидати гроші на вітер…»

Олександра Грудзевич нагадує тезу, яка звучала у минулих програмах за її участі: основа сталих заощаджень – визначити відсоток від місячного доходу особи чи сім’ї, який відкладаємо за будь-яких обставин. Загалом рекомендується відкладати 10%, але все залежить від ситуації на даний момент: якщо дохід більший – можна відкладати й більше, менший – то менше, але хоч якусь суму відкладати потрібно. Які інструменти можуть допомогти економити чи, правильніше, – витрачати свої кошти розумно?

Олександра пояснює, де у нашому щоденному житті ховаються фінансові «пастки», і показує, як їх можна уникнути – на прикладі щоденних покупок найнеобхіднішого, зокрема, продуктів.

Перше правило: йдучи на закупи на базар чи у супермаркет, завжди слід мати докладний список всього, що плануємо купити – причому не лише найменувань, а й кількості. Такий список – психологічний захист і від власних реакцій і емоцій під час шопінгу, і від маркетологічних пасток у супермаркетах.

«Список є обов’язковим, якщо маємо на меті купити більше, ніж три опції: це пов’язано з тим, що одномоментно людина втримує у голові до семи пунктів інформації, принаймні чотири з яких «відповідають» за самоусвідомлення та орінтування в просторі/часі, отже «на продукти» залишається всього три пункти. Йдеться не про те, що більше запам’ятати не можна, а про зосередженість і усвідомлення моменту. Коли такого списку немає, ми дуже легко переходимо у емоційно нестабільний стан, піддаємося емоціям і купуємо те, що нам не потрібно…»

Звичайно, щоб такий список працював, потрібно дотримуватися похідного правила: не купувати того, чого у списку немає, ні за яких обставин. Нехай на початках це навіть буде схоже на гру: наприклад, якщо бачимо, що щось ніби справді потрібне – розраховуємося на касі і повертаємося чи купуємо трохи пізніше. Цей момент – трішки згаяного часу, дає усвідомлення: чи справді потрібна та зайва пачка цукру, шматок сиру чи коробка цукерок? Вказана у списку кількість продуктів убереже від пастки знижок – далеко не завжди потрібно купувати те, за що «ціна за три», і з міркувань необхідності, і термінів придатності.

«Такі списки – ще й запорука розумного споживання: так викидатимемо набагато менше чи й зовсім не викидатимемо продукти, – каже Олександра. – Один іноземець якось сказав в інтерв’ю: дивно, кажете, що у вас бідна країна, а стільки продуктів на смітниках… Це – про неорганізоване, нераціональне ставлення до їжі. До того ж, виробивши звичку ходити по продукти зі списком, можна зберегти до 50% коштів, які витрачалися раніше…»

Ще одна серйозна пастка, яка, зазвичай, чигає на покупця у супермаркеті – експлуатація емоції та/або фізіологічних відчуттів (саме тому у такі магазини не слід ходити голодними). На базарах такий вплив не настільки сильний, хоча і там різнобарв’я і розмаїття овочів, фруктів та інших смаколиків спонукає купити і те, і те, і ще оте. У супермаркетах же все спрямоване на те, щоб людина купила більше – від розташування відділів у магазині та продуктів на полицях до запахів, музики та загальної атмосфери. Саме тому фахівці «з купування» радять перебувати у супермаркеті не більше, ніж півгодини, й не гуляти там безцільно. Чому? Тому що інакше не уникнути емоційних покупок – того, що просто захотілося у даний момент.

Звісно, встановлювати собі занадто строгі правила у цьому сенсі також не варто – це чимось схоже на строгу дієту, коли будь-що заборонене набуває надзвичайної цінності і утримування від нього потребує великої сили волі. Тому, як і у таких дієтах, бувають зриви і, як наслідок, почуття провиниі невдоволеності собою. Як можна домовитися з собою – розповідає Олександра Грудзевич

«У межах вищезазначеного списку раз чи двічі на місяць можна зробити емоційну покупку гривень на сто (якщо йдеться саме про продукти), тобто ця сума закладена у наш «продуктовий» бюджет. Найцікавіше, що маючи це послаблення, я, наприклад, користуюся ним не так часто: коли щось дозволене й доступне, не так вже цього й хочеться. Ключове у цьому підході – не ставитися до такого списку як до якогось обмеження чи тортур. Коли людина побачить, що ніби з нічого легко заощадила 500 чи тисячу гривень на місяць – хіба це тортури?»

Ще одна порада для тих, хто схильний до емоційної купівлі загалом – одягу, взуття, техніки тощо: з кожної такої покупки «платити» собі податок – скажімо 10% від вартості покупки, які відкладаються у скарбничку. І тоді така покупка вже не зовсім емоційна, бо хоч на мить виникає питання – чи потрібна мені ця річ?

Отже, як говорив хтось із відомих людей: перша причина бідності – у неорганізованості. Йдеться не лише про безладне купування й споживання, а й про особистісні речі – відсутність цілей, в тому числі, щодо використання зароблених коштів. Ще одна цитата: якщо ми самі не маємо цілей щодо наших грошей, знайдеться той, хто їх матиме. Адже ми не просто купуємо щось непотрібне – ми забираємо кошти з того, що дає чи може дати нам радість, впевненість, розвиток. А це – кошти на відпустку, навчання дітей, пенсійні збереження, якісь значні і важливі придбання.

«У питанні заощаджень не слід нехтувати дрібними коштами, тому що фінанси – це якраз про усі ці дрібнички, – каже Олександра Грудзевич. – І це не про скупість, а про усвідомлення, зокрема, і своїх цілей. Заощаджуючи, важливо розуміти – для чого ми це робимо. Окрім того, бачення цілі дає й бачення можливостей її досягнення, в тому числі, й фінансових. Вони є, і треба навчитися їх приймати, працювати з ними, щоб досягати чогось більшого і розвиватися…»