Коли люди бачили її сина, то дивувалися, чому вона не зробила аборт. Вона вирішила дати відповідь.
Лейсі чітко планувала своє життя. Вона мала чудового чоловіка, вивчала право і з радістю очікувала на появу первістка. На вісімнадцятому тижні вагітності незадовго після дослідження УЗД їй зателефонував лікар і повідомив, що «щось не так».
Що саме – складно було пояснити. Молоді батьки твердо знали, що незважаючи ні на що не наважаться на аборт. Не знали тільки, чи повернуться з лікарні з малюком чи без нього.
Мій син хворий
Лейсі пригадує своє перше відчуття після народження Крістіана, коли пролунав його плач. Було велике полегшення – її дитя вижило.
Однак стан здоров’я хлопчика був гірший, ніж передбачалося. У нього було розщеплене піднебіння й губа. У нього не сформувалися очі, він був цілком позбавлений зору. Він не міг навіть закрити ротик. «Ми не знали, що робити, як виховувати дитину, яка нічого не бачить», – пригадує Лейсі. Крістіан переніс першу операцію через чотири доби після народження. Він провів у лікарні чотири тижні. Повернення додому не гарантувало, що далі стане легше.
Чому я не зробила аборт?
«Щоразу коли ми виходили з Крістіаном на вулицю, люди озиралися й перешіптувалися за моєю спиною: поглянь на цю дитину. Діти запитували своїх матерів, що не так з цією дитиною. Куди б я не виходила, був хтось, хто вказував на Крістіана пальцем» – розповідає Лейсі у відео на YouTube, яке вже набрало мільйон переглядів.
Одного разу Лейсі зустріла дівчину, котра підійшла до неї і сказала, що Лейсі має бути жахливою людиною, оскільки не зробила аборт. У молодої мами було досить – до труднощів, пов’язаних з вихованням хворої дитини, додавалося терпіння, котре завдавали сторонні люди, що не приймали Крістіана.
Як зарадити хворобі дитини?
Хлопчик почав гратися і посміхатися, як здорові діти. «Коли люди вдивлялися в нього, він починав хихотіти», – розповідає Лейсі у відеозаписі і додає: «Тоді люди хихотіли разом з ним».
Все більше людей впізнавало Крістіана і знаходило його маму на Фейсбуці. Так батьки познайомилися з новими друзями, котрі водночас ставали друзями їхнього синочка. Батьки розповідали, як хлопчик їх надихає і який він гарний. «Кожен, хто зустрічає Крістіана, дуже швидко починає його любити», – зізнається Лейсі і, обіймаючи дитину, додає: «Осудливі погляди й перешіптування вже не турбують мене. Тому що я переконана, що Крістіан вродливий – і ззовні, і зсередини. Він любов мого життя і справжнє диво».
Наприкінці відеозапису Лейсі обертає сина обличчям до камери, показує його личко, яке відштовхувало так багато людей. Як кожна мати, Лейсі пишається своїм сином.
Розміщений у Інтернеті відеоролик мав бути відповіддю для тих, хто не цінував Крістіана. Через популярність відео у Лейсі швидко не вистачило місця для нових знайомих у мережі Фейсбук. Тому вона створила віртуальну сторінку «Lacey and Christian Buchanan». Сторінку відвідує вже понад 350 тисяч осіб. Своїми твердженнями у Інтернеті та поза ним Лейсі закликає матерів, які дізналися про хворобу своєї ненародженої дитини, не робити аборт.
Лейсі розповідає про те, як радіє, що її син живе, грається з друзями і молодшим братом, ходить до школи, займається карате. Лейсі видала книгу «Крізь очі надії», закінчила навчання і невдовзі планує розпочати власну юридичну практику.
Життя Лейсі виявилося інакшим, ніж вона уявляла. Зараз вона не може уявити своє життя без двох однаково чудових синочків.
Переклад: Ольги Гайсенюк
About The Author
